ЧЕРЕЗ КРИВДИ ПРОЛЕЧУ

ЧЕРЕЗ КРИВДИ ПРОЛЕЧУ

Піснями надвечір’я золочу,
Натхнувши в них горіння непогасне,
Щоб між людьми шукали долю красну,
І донесли до них мою свічу.

З піснями через кривди пролечу,
Для того дав в офіру серце власне,
Щоб билося в полоні бід, нещасне,
Хоча втомилося вже досхочу.

В непевний час не піду на спочин,
Продовжу скільки сил дорогу...
Світись, палахкоти, мій добрий чин,
Бо треба людям послужити й Богу.

А як дійде мій спів до їх сердець,-
Засяє в них добром, мов промінець.