Не прийшлося нам разом пожити

* * *
Не прийшлося нам разом пожити,
Розлучив нас розгнузданий час,
Москалиська прийшли неумиті
І по тюрмах розкидали нас.

Я тебе пам’ятав на чужині,
Ти ввійшла у зажурні пісні,
Хоча мерз і від голоду синів;
Та твій образ в уяві яснів.

Нераз сяйво полярної ночі
В моїх мріях надії плело,
У них бачив твої ясні очі,
А біль серце тривожив, колов.

І знов нам лічать роки зозулі,
Ти і досі приходиш у сни,
Бо кохання в снігах не заснуло,
А в замрії чекало весни.