ЙДУ ДО ЛЮБОНЬКИ

ЙДУ ДО ЛЮБОНЬКИ
Йду до Любоньки яром, стежкою,
До голубоньки, до помешкання
Привітаємось, приголубимось,
Нехай знають всі, що ми любимось.

Вже багато літ нас любов єдна,
Дарувала цвіт не одна весна.
Мирта вироста милій на вінець,
Час давно настав для злиття сердець.

Та поміж людьми пересуди йдуть,
Що не пара ми, що нас розведуть...
Не приглянулась мила матері,
Теща подалась за багатими.

По стежині йду, небо хмуриться,
В’яну на ходу, мила журиться,-
А батьки на нас заповзялися,
Мов самі колись не кохалися.