** неофіційна сторінка про м.Сокаль і Сокальський район
Зробити сторіку домашньою
Перейти на головну  - www.sokal.lviv.ua  /Сокаль і Сокальщина/
контактипро нас, про проект
книга гостей
Фотогалерея

Минула доба за менше як 15 хвилин. м.Сокаль
Минула доба
за менше як 15 хвилин.
м.Сокаль


Відеокаталог

Нам цікаво знати:



Безкоштовні точки доступу до мережі інтернет від Інтернет та сервіс провайдер

МІНІСТЕРСТВО ДОХОДІВ І ЗБОРІВ УКРАЇНИ

Google


 
 

СОКАЛЬСЬКА ГІМНАЗІЯ Пропам’ятна книга

 Книги | Автори

СОКАЛЬСЬКА ГІМНАЗІЯ Пропам’ятна книга
Олег Романів

 

456

*

Йосип КУЛЬЧИК

II СИНИ

їх посаджено під стіною. Вони тепер вже не грізні. А все ж таки, ми­наючи їх, кожний сповільняв свою ходу, несвідомо намагаючись прохо­дити мимо вбитих якомога далі, а в темноті, ще й не спускаючи з них ока. Чи не сумнів, що мертві, бо в очах погас промінь, а блідо-сині паль­ці не відриваються від землі, кидав на всіх хвилю дрожу. Лиш з віддалі, коли службовець доходив рогу сірого будинку, він ще раз оглядався — таки мертві! І мимоволі прискорював кроки. Такий залишився за ними страх! їх не було в архівах МВД, не було і слова про них в донощицьких матеріалах, не знали їх теж в навколишніх селах.

Майор Віноґрадов досягнув помітного успіху у звойовуванні україн­ського підпілля якраз через те, як міркував, що ховав від цікавого ока всі дані про партизан — хитруючи навіть перед високим начальством — мовляв: багато не знаю, отже докладної інформації дати не можу. Він ві­рив лиш собі, небезпідставно думаючи, що чиясь глупа та неосмислена дія зіпсує будь-яку справу, над якою він не раз довго працював у своєму кабінеті. Менш у паперах, зате більше у своїй пам’яті зберігав Віноґра­дов дані про не одного партизана чи підпільника. Цим людям надавав майор Віноґрадов свої імена, клички, назвиська, залежно від того, чим і як бандерівець прославився: відвагою, одчайдушністю, обережністю, кмітливістю чи хитрістю, а то і глупотою. Ці клички стояли поруч прав­дивих імен, поруч псевд, але лиш у пам’яті майора, і він ними користу­вався у своїй щоденній праці. Деякі дані він тримав у своєму сейфі, але теж під закодованими словами, читати які він міг лише сам. Настирливо­сте чужого ока майор Віноґрадов не терпів, образи тямив і був мстивий. Про це знали, і його остерігалися. Це, в свою чергу, давало йому більшу свободу дії. Полювання за підпіллям давало йому захоплення, а успішне за­вершення якогось випадку — глибоку естетичну насолоду. „Ти, браток, ще бадьоришся, героя вдаєш... а я вже держу тебе за жопу! Ну, поскач ще... поскач... !“ Вивозити всіх у Сибір Віноґрадов вважав за останній абсурд. Звичайно, ослабити тим партизанський рух напевне можна, але тоді ви­везення Західної України мусить бути тотальним, як татар Криму, а це неможливе. Коли ж вивозити якесь село частково, то на наступну ніч бандерівці підуть до іншої хати, у знайоме місце не з’являться, отже, слід по них обірветься і шанси зловити їх стануть мізерними. Майор любив комбінаційну гру, коли всі фіґури на шахівниці, та коли сам противник бачить, що продовжувати втрачену гру нема сенсу. Вона, ця гра, більш цікава як цейтнот. Коли за одним бандерівцем кидаєш цілу сотню і коли всім здається, що той уже у пастці, а він, навпаки, безслідно зникає, то ж компромітуюче! Партизанська війна має свої закони, і майор військ МВД Віноґрадов розуміє їх. Швидкі, як блискавка, партизанські удари,

 

RAM counter
додому
написати вебмайстру http://www.sokal.lviv.ua
Всі права застережено 2005
00:10, 6 грудня 2019 року
При передруці інформації у друкованому або електронному вигляді, посилання на Сокаль і Сокальщина обов'язкове.
Адміністрація порталу не несе відповідальності за зміст рекламних та інформаційних повідомлень і не завжди поділяє погляди авторів публіцистичних матеріалів
8-066-37-90-464