** неофіційна сторінка про м.Сокаль і Сокальський район
Зробити сторіку домашньою
Перейти на головну  - www.sokal.lviv.ua  /Сокаль і Сокальщина/
контактипро нас, про проект
книга гостей
Фотогалерея

Минула доба за менше як 15 хвилин. м.Сокаль
Минула доба
за менше як 15 хвилин.
м.Сокаль


Відеокаталог

Нам цікаво знати:



Безкоштовні точки доступу до мережі інтернет від Інтернет та сервіс провайдер

МІНІСТЕРСТВО ДОХОДІВ І ЗБОРІВ УКРАЇНИ

Google


 
 

СОКАЛЬСЬКА ГІМНАЗІЯ Пропам’ятна книга

 Книги | Автори

СОКАЛЬСЬКА ГІМНАЗІЯ Пропам’ятна книга
Олег Романів

 

455

*

сять студебекерів з карателями-червонопогонниками. Крім них, до табо­ру під’їхали дві санітарні машини. Ніхто з нас не підозрював тоді, що ге­нерал Маслянніков привіз з собою у Воркуту дивізію карателів. Паніки в таборі не було - навпаки, комітет дій наказав не впускати в зону карате­лів. Від табірних воріт до кінця зони стояли два ряди бараків, в одному з них розміщувалися магазин і склад, а навпроти - спецчастина і кабінети табірного начальства. Віддаль між ними була близько ЗО м. У цьому про­міжку були вишикувані шеренги в’язнів по п’ятнадцять чоловік у кожній, які тримали один одного за руки. Щільність їх була така велика, що ні вперед ні назад не можна було зробити й кроку. Від воріт нас відділяло 50 метрів.

На наших очах карателі, озброєні кулеметами і автоматами, зійшли з машин і з піснею „Клянемся землякам, покуда сердце бьется, пощады нет врагам“, промарширувалиперед зоною. А тоді пролунала команда „ложись і заряжай”, і на дерев’яному трапі вздовж табору залягли дві сотні автоматників. Після них на відстані 20 метрів на насипаній дорозі залягла сотня кулеметників, крім того, табір охороняли 555 чекістів. Піс­ля цих приготувань охорона відчинила табірні ворота, і тоді до в’язнів звернувся начальник „Речлагу” генерал Дерев’янко: „Граждане заключонниє,сказав він, вам следует немедленно вийті на работу і не слушать провокаторов, іначе будут пріняти самиє крайніє мери“.

Над табором стояла тиша, лише смерть дивилася кожному з нас в очі через холодні дула кулеметів. Генерал тричі повторив своє звернення. Тоді з лав в’язнів відділилось близько ЗО осіб, які попрямували до воріт табору. Переважно це були провокатори і стукачі. Тоді Дерев’янко дав команду наглядачам силою виривати із рядів каторжан і виводити за зо­ну. Більше 50 кровопивців увірвались в зону, але жива стіна народу з ку­лаками накинулась на наглядачів і вони з криками „братци, пощадіте“ втекли за ворота зони. Тоді в зону в’їхали дві пожежні машини, і пожеж­ники почали розтягувати протипожежні шланги. Жива стіна з 4000 чоло­вік посунулася вперед на 20 метрів і відібрала ці рукави. Машини виїха­ли за ворота зони. Віддаль між в’язнями і карателями зменшилась до ЗО метрів. В цей час у ворота увійшов майор - один з командирів карателів, який вийняв із кобури пістолет і, стріляючи в живих, крикнув: „По ізмєннікам родіни агонь“. З усіх сторін на в’язнів посипався град куль, кулеме­ти і автомати косили живу стіну людей, вони падали ряд за рядом, а ку­лемети не змовкали. В цей день розправи, першого серпня 1953 року бу­ло вбито 56 чоловік і поранено 256, а можливо і набагато більше. Після жорстокої каральної акції політв’язнів розформували на декілька частин: в закритку, в штрафний табір на 6 місяців, де не можна було ні писати, ні спілкуватися з зовнішнім світом. Батьки, довідавшись про події в табо­рах, відправили по нас панахиду. Після 6 місяців нас повідправляли до ін­ших таборів.

 

RAM counter
додому
написати вебмайстру http://www.sokal.lviv.ua
Всі права застережено 2005
20:37, 14 грудня 2019 року
При передруці інформації у друкованому або електронному вигляді, посилання на Сокаль і Сокальщина обов'язкове.
Адміністрація порталу не несе відповідальності за зміст рекламних та інформаційних повідомлень і не завжди поділяє погляди авторів публіцистичних матеріалів
8-066-37-90-464