УКРАЇНО МОЯ

Народ волю здобув і з катівень йдучи, з під’ярем’я,
Україну святу піднімає з одвічних руїн,
Аби щезло навік диких орд лиходіюче плем’я, -
В нас земля для святинь, винограду, пшениць і
                 жоржин.

Україно моя! Заклопотана горем нестатків,
Ти з колін піднялась, щоб могутністю в сонці цвісти,
А про кривди твої у народі залишиться згадка, -
Він збудує на ній у майбутнє надійні мости.

Час жаданий настав і, нарешті, обніме брат брата...
І ростиме добро під сторожею шаблі Сірка, -
Батьківщино моя! Ти безсмертна, тривка і багата,
Бо ми долю твою в роботящих тримаєм руках.

До донецьких копрів із Карпат лине пісня Свободи,
„Ще не вмерла...” підноситься в небо безкрає, мов
                     дзвін,
Звуть, Вітчизно, тебе в дружнє коло, як рівну, народи, -
З нами склавши до ніг Кобзареві з любов’ю уклін.