** неофіційна сторінка про м.Сокаль і Сокальський район
Зробити сторіку домашньою
Перейти на головну  - www.sokal.lviv.ua  /Сокаль і Сокальщина/
контактипро нас, про проект
книга гостей
Фотогалерея

Минула доба за менше як 15 хвилин. м.Сокаль
Минула доба
за менше як 15 хвилин.
м.Сокаль


Відеокаталог

Нам цікаво знати:



Безкоштовні точки доступу до мережі інтернет від Інтернет та сервіс провайдер

МІНІСТЕРСТВО ДОХОДІВ І ЗБОРІВ УКРАЇНИ

Google


 
 

СОКАЛЬСЬКА ГІМНАЗІЯ Пропам’ятна книга

 Книги | Автори

СОКАЛЬСЬКА ГІМНАЗІЯ Пропам’ятна книга
Олег Романів

 

452

*

Василь ШТИБЕЛЬ, Петро ГОЛЬКО

КРИВАВА СУБОТА ВОРКУТИ

Каторжанський ОЛП шахти № 29, чотирьохтисячний табір, який об­слуговував одну з найпотужніших шахт Воркути, був обгороджений п’ять­ма рядами колючого дроту висотою три метри. По кутах огорожі і на від­стані 50 м одна від одної стояли сторожеві башти, на яких були обладна­ні кулеметні гнізда. Табір нараховував 40 житлових бараків, санчастину, лікарню, продовольчі склади та штаб.

Найбільше в’язнів було з західних областей України. Це були засу­джені за участь у визвольному русі ОУН-УПА. Режим був надзвичайно суворий. На вікнах були вмонтовані решітки. Після вечірньої перевірки бараки закривалися. Вільне пересування в денні години було обмежене, збір більше двох осіб був заборонений, листуватися з рідними дозволя­лося два рази на рік. За порушення режиму в’язнів карали карцером або буром („барак усіленного режіма”). Пізно вночі, інколи по кілька разів, вривалися в бараки і починали перевірку, яка тягнулася годинами, або проводили обшук-шмон. На шахті № 29, а також на інших шахтах діяло українське підпілля політв’язнів, головним завданням якого була під­тримка у каторжан віри в майбутнє. Таких було чотири групи. Перша — група зв’язку, в обов’язки якої входило забезпечення якнайтіснішого контакту з іншими таборами „Речлагу”. Такий зв’язок проводився через вільнонайманих, які працювали на шахті поруч з каторжанами. Це були переважно підривники, бригадири, гірничі майстри, які співчували по­літв’язням. Таким чином, ми знали, що діється на території усього „Речлагу”, і могли координувати свої дії з іншими таборами. Друга гру­па — політико-виховна, в яку входили пропагандисти ОУН, а також сту­денти й інтелігенція. Завданням цієї групи була роз’яснювальна робота серед молоді. Ця група відбиралася з найнадійніших людей для подаль­шої праці в підпіллі. Третя група — господарська, яка займалася допо­могою інвалідам, людям похилого віку, хворим, немічним, допомагала їм продуктами, одягом. Четверта група — військово-політична, яка об’єднувала переважно колишніх військовослужбовців, воїнів УПА та Червоної армії і всіх інших, хто умів володіти зброєю.

Українське підпілля на шахті № 29 очолювали Ярослав Пащак, Ва­силь Івасів, Омелян Шумило та Ярослав Фещук (два останні — чотові УПА). Невдоволення політв’язнів наростало. Основним методом боротьби з большевицьким режимом політв’язні вважали страйк на всіх шахтах. 27 липня 1953 р. в понеділок о 10 годині ранку в одному з бараків шахти № 29 керівники українського підпілля ухвалили рішення про початок страйку. Того ж дня, через підпільні групи про це рішення було повідомлено всіх бригадирів і гірничих майстрів. О 13 годині з’ясувалося, що шахтарі під-

 

RAM counter
додому
написати вебмайстру http://www.sokal.lviv.ua
Всі права застережено 2005
14:39, 8 грудня 2019 року
При передруці інформації у друкованому або електронному вигляді, посилання на Сокаль і Сокальщина обов'язкове.
Адміністрація порталу не несе відповідальності за зміст рекламних та інформаційних повідомлень і не завжди поділяє погляди авторів публіцистичних матеріалів
8-066-37-90-464