** неофіційна сторінка про м.Сокаль і Сокальський район
Зробити сторіку домашньою
Перейти на головну  - www.sokal.lviv.ua  /Сокаль і Сокальщина/
контактипро нас, про проект
книга гостей
Фотогалерея

Минула доба за менше як 15 хвилин. м.Сокаль
Минула доба
за менше як 15 хвилин.
м.Сокаль


Відеокаталог

Нам цікаво знати:



Безкоштовні точки доступу до мережі інтернет від Інтернет та сервіс провайдер

МІНІСТЕРСТВО ДОХОДІВ І ЗБОРІВ УКРАЇНИ

Google


 
 

СОКАЛЬСЬКА ГІМНАЗІЯ Пропам’ятна книга

 Книги | Автори

СОКАЛЬСЬКА ГІМНАЗІЯ Пропам’ятна книга
Олег Романів

 

450

*

була досить складною. Большевики в 1941 році перед самою німецько- совєтською війною заарештували і засудили до вищої міри покарання маминого брата Мирона та вивезли маминих батьків і родину, що меш­кала разом з ними, в Сибір. Два інші мамині брати поневірялися десь на Заході, куди вони виїхали перед зайняттям території Червоною армією. Батькова родина опинилася в нелегкому становищі, бо проживала на са­мій німецько-совєтській границі. В 1941 році наші родичі не відійшли ще від шоку, який завдало довготривале очікування вивозу в Сибір, а потім після переходу фронту, відвідання Львівських тюрем (з ними був Роман), де серед помордованих розшукували рідних, бо не знали, яка доля їх спіткала. До цього додалися ще події 11 липня 1941 року у Львові, коли німці заарештували створений ОУН Український уряд і провели жорстокі антиукраїнські акції, щоби нарід чітко усвідомив собі, що мета німців — завоювання, а не визволення. При цьому події початку Другої світової війни вже до 1941 року встигли створити в країні значну господарську руїну.

В таких умовах Роман почав навчання в Сокальській гімназії. Через рік я долучився до нього. Мешкали ми в „бурсі“, майже щомісяця їздили додому, щоби привезти харчі, чисту білизну. Біля місяця я мешкав разом з братом в одній салі (кімнаті), де проживали старші студенти. Потім мешкав у кімнатах з однолітками. Безперечно, Роман опікувався мною, але я не відчував якогось зверхнього ставлення до мене, перевірки мойо­го кожного кроку; не перевіряв він, як я виконую домашні завдання — це все залишалося на моєму сумлінню, за свої вчинки я мав нести особисту відповідальність. Та коли мені була потрібна допомога — він завжди її давав. Явідчував, що Роман користувався серед товаришів — одноклас­ників, старших і молодших студентів — повагою та авторитетом, вони завжди гуртувались біля нього. І це не тому, що мав дуже добрі успіхи в навчанні, а тому, що ставився до всіх доброзичливо, вирозуміло, не ви­кликав конфліктів, а, навпаки, старався погодити „воюючі сторони“. Ро­ман був активним учасником студентського життя, одним із організато­рів і авторів студентських вистав, вечорниць тощо.

Пригадується мені останній день перед виїздом з Сокаля в зв’язку з ліквідацією гімназії. Нижній поверх будинку бурси був вже зайнятий якимсь фронтовим німецьким підрозділом. На подвір’ї безліч військової техніки — якісь спеціальні автомобілі, човни, повно скринь зі зброєю та амуніцією. Бурсаки в поспіху збираються та роз’їжджаються. Ми з Рома­ном стали в коридорі біля вікна і обговорювали ситуацію, що склалася, радилися, що нам робити, бо з родиною зв’язатися було неможливо. Роз­мова велася на рівних — ні старшого, ні молодшого. Обговорювали і оцінили ситуацію у світі взагалі, ситуацію на фронті та в СРСР, в Гали­чині та в нашому регіоні. Цікаво, що вже багато років опісля я з подивом згадував правильність наших думок і тверезість оцінок згідно з інформа­цією, яка до нас дійшла. Прийняли ми тоді рішення: я добираюся до батьків. Роман — до м. Криниці, де мешкали знайомі родичів.

 

RAM counter
додому
написати вебмайстру http://www.sokal.lviv.ua
Всі права застережено 2005
23:48, 5 грудня 2019 року
При передруці інформації у друкованому або електронному вигляді, посилання на Сокаль і Сокальщина обов'язкове.
Адміністрація порталу не несе відповідальності за зміст рекламних та інформаційних повідомлень і не завжди поділяє погляди авторів публіцистичних матеріалів
8-066-37-90-464