|
444
*
Особливо запам’ятався Міжнародний
конкурс вокалістів у Монреалі, на якому співаки зі східних країн виступали
вперше. Поряд зі складними творами Баха, Генделя, Бетовена, Белліні,
Доніцетті, Верді, Шумана, Шуберта, Равеля, Дебюссі у програму конкурсу був включений
спеціально скомпонований для нього твір канадійського композитора Г. Соммерса, побудований
на мелодіях канадійських індіян. Пісня виконувалась у супроводі своєрідного
оркестру у складі тамтаму, дзвіночка, маленького бубна та флейти, а ноти для
вивчення цього твору роздавали учасникам конкурсу лише за два тижні до його
виконання. Мені неймовірно поталанило: я отримав на цьому конкурсі першу
премію. Особливо заімпонувала мені рецензія одного з музичних критиків, уривок
з якої не можу не процитувати: „Юрій Мазурок — український хлопець, який раніше
ніколи не чув, та, мабуть, і не зустрічав індіян, заспівав індіянську пісню
так, що всі в залі несподівано побачили і мисливця, і його здобич. Перед
слухачами стояв юнак у фраку, який зумів переконати всіх, що він індіянин“.
У квітні 1993 року
виповнилось ЗО років моєї праці у Великому театрі, протягом яких виконав
практично всі центральні баритонові партії в операх „Євгеній Онєгін“, „Пікова
дама“, „Війна і мир“, „Севільський цирульник“, „Кармен“, „Травіата“,
„Бал-маскарад“, „Трубадур“, „Дон Карлос“ та інші. Щаслива доля дала мені
можливість з успіхом виступати на сценах найпрестижніших оперних театрів світу
— в Мілані, Лондоні, Парижі, в оперних театрах Бельгії, Австрії, Німеччини,
Югославії, США, Канади, Японії та інших країн світу. Як оперний співак, поєдную
свою роботу з виконанням камерних творів Шуберта, Шумана, Малера, Ґріґа,
Чайковського, Рахманінова. Але завжди включаю у програму концертів рідні мені
твори Лисенка,Стеценка, Степового, Лопатинського, Січинського, Кос-Анатольського та
неперевершені за красою наші українські пісні. Зокрема, у двох останніх
доброчинних концертах у Канаді для дітей — жертв Чорнобильської катастрофи —
саме романси українських композиторів „Як почуєш вночі“, „Ой, три шляхи
широкії“, „Ой, ти, дівчино, з горіха зерня“ зробили фурор серед публіки, яка,
можливо, уперше почула українське слово. |
|