** неофіційна сторінка про м.Сокаль і Сокальський район
Зробити сторіку домашньою
Перейти на головну  - www.sokal.lviv.ua  /Сокаль і Сокальщина/
контактипро нас, про проект
книга гостей
Фотогалерея

Минула доба за менше як 15 хвилин. м.Сокаль
Минула доба
за менше як 15 хвилин.
м.Сокаль


Відеокаталог

Нам цікаво знати:



Безкоштовні точки доступу до мережі інтернет від Інтернет та сервіс провайдер

МІНІСТЕРСТВО ДОХОДІВ І ЗБОРІВ УКРАЇНИ

Google


 
 

СОКАЛЬСЬКА ГІМНАЗІЯ Пропам’ятна книга

 Книги | Автори

СОКАЛЬСЬКА ГІМНАЗІЯ Пропам’ятна книга
Олег Романів

 

439

*

жирів, які побоювалися за вміст своїх поклаж. Ми, студенти, не дуже бо­ялися, бо, як казали, що з голого здереш! Та все-таки було маркотно. Бо шкода, якщо вміст наплечника помандрує не до „бурси“, а на підтримку „непереможного Райху“. А в наплечнику, крім чистої постелі та білизни, були лакомі для „надлюдей“ кілька шматків солонини, шматок масла, гречана каша, цукор, декілька яєць та два буханці житнього хліба. Соло­нина, масло, каша були призначені для бурсацької кухні. Решта продук­тів — для бурсацького бенкету.

Бо по приїзді з дому (а їздили не всі одночасно, а за чергою) виклада­лись харчі на довжелезний стіл, який стояв посередині кімнати з 16—20 ліжками. Сходилися усі постійні учасники бурсацького бенкету. Момен­тально хліб розкраювався на порції, одні „спеціалісти“ робили з яєць та цукру гоголь-моголь, інші, під охороною спостерігачів, щоби неочікува- но не надійшов хтось з адміністрації, кип’ятили воду спеціяльним при­строєм, який вкручувався на місце жарівки, ще інші робили чай або каву з ерзаців, які в той час можна було роздобути. Гоголем-моголем намащу­валось хліб, запивалось чаєм чи кавою. Такий бенкет тривав 15—20хви­лин, приносив усім учасникам величезне задоволення та згадувався про­тягом двох-трьох тижнів, до чергового „бенкету“. Однако, якщо хтось привозив мед або мармелад (одне та друге — з цукрових буряків), то приємні спогади могли продовжуватися навіть місяцями.


                                                                                                  * * *

Різних спогадів із життя у „бурсі“ і пов`язаних із ним подіями багато, та не можна не поминути такого випадку.

На жахливий вереск на вулиці ми підійшли до вікна та побачили, як молодик у специфічному мундирі з жовтою пов’язкою з написом “Іисіеп- роїігеі” на рукаві, озброєний карабіном, бив палицею старого бородато­го жида, зодягненого в довгий лапсердак, з ярмуркою на голові. Старий упав на якийсь візочок, якого не міг чи не хотів тягнути. Цій події „асис­тували“ два німці в мундурах, які стояли ніби осторонь, зловтішно смія­лися та щось говорили. У чому там була річ, не знаю, бо розмова велася жидівською та німецькою мовами. Теж не знаю закінчення цієї трагедії, бо не любив дивитися на таке, що переходило межі уявлення про дії люд­ських істот. Бо як можна усвідомити такий випадок, коли вулицею десь із поблизьких місцевостей посувається колона жидів — старих, жінок, ді­тей, чоловіків, яку охороняють із боків, порядкують та підганяють озб­роєні карабінами „юденполіцаї“, які для неслухняних мали в руках пали­ці. А трохи ззаду йшло кілька есесівців, які про щось між собою розмов­ляли і не надавали особливої уваги навколишним подіям. Це відбувалося задовго до того, коли ми вночі прокидалися від гуркоту армади літаків, що протягом 20—30 хвилин пролітали над нами, або прислухалися до нічної канонади далекого бою.

 

RAM counter
додому
написати вебмайстру http://www.sokal.lviv.ua
Всі права застережено 2005
18:26, 11 грудня 2019 року
При передруці інформації у друкованому або електронному вигляді, посилання на Сокаль і Сокальщина обов'язкове.
Адміністрація порталу не несе відповідальності за зміст рекламних та інформаційних повідомлень і не завжди поділяє погляди авторів публіцистичних матеріалів
8-066-37-90-464