** неофіційна сторінка про м.Сокаль і Сокальський район
Зробити сторіку домашньою
Перейти на головну  - www.sokal.lviv.ua  /Сокаль і Сокальщина/
контактипро нас, про проект
книга гостей
Фотогалерея

Минула доба за менше як 15 хвилин. м.Сокаль
Минула доба
за менше як 15 хвилин.
м.Сокаль


Відеокаталог

Нам цікаво знати:



Безкоштовні точки доступу до мережі інтернет від Інтернет та сервіс провайдер

МІНІСТЕРСТВО ДОХОДІВ І ЗБОРІВ УКРАЇНИ

Google


 
 

СОКАЛЬСЬКА ГІМНАЗІЯ Пропам’ятна книга

 Книги | Автори

СОКАЛЬСЬКА ГІМНАЗІЯ Пропам’ятна книга
Олег Романів

 

438

*

ремоги). Вхід в касову залу та черга були весь час під наглядом поліції з Гумовими палицями. Стою у черзі, а переді мною купує квитки якийсь старший пасажир. А щоби купити квиток, треба було касирові показати документ, що засвідчує особу, дозвіл на проїзд та довідку санепідемстан­ції (можливо, ще якісь, не пам’ятаю). Так ось цей пасажир подає касирові якісь документи, а вона каже йому, що якогось-то бракує. Він знову подає ще якусь довідку, та знову не таку, яка була потрібна. Нарешті витягає жмут різних, розмальованих печатками й підписами, довідок (мабуть, потрібної не мав) та каже: „Нехай пані ласкава вибере собі таку, яка пані потрібна“. Касирка зрозуміла ситуацію пасажира, швидко кинула оком по касовому приміщенню, чи не спостерігає за нею шеф-німець, виписала йому квиток та сказала, щоби був обережний. ...Так от, квитки та перо- нівки пасажири купили, а на перон не пускають. Черговим начальником по станції сьогодні є поляк-фольксдойч, любитель позбиткуватись над людьми. Коли до відходу поїзда залишилось кілька хвилин, він наказав пропускати пасажирів. Безперечно, почалася штовханина, крики. Тоді він узявся стеком наводити лад. Бив із люттю, незважаючи кого та за що. Видно було, що це справляє йому задоволення. Через нього й у вагони посадка проходила із штовханиною та криком. Сісти у вагон часто допо­магали студентам хто-небуть із родини: подавали пакунки та запихали- заштовхували юного пасажира у вагон. А там уже студенти самі давали собі раду: збиралися у гурт на переході, ставали в коло, всередині якого розміщалися молодші студенти та дівчата. їдуть вони та співають:

„Ми ті, що нашу долю кують,

Яким всі в школі завидують

А тут, у вагоні, чути голос кондуктора: „Квитки....квитки...квитки“.

Але чомусь кондуктор квитки перевіряє неуважно, швидко просуває­ться з кінця у кінець вагона та весь час накликує : „Квитки...квитки ... квитки“. Втім, швидко нахиляється до якогось пасажира, щось йому по­шепки каже та потай дає йому ключ від зовнішніх дверей вагону (нам, малим це добре видно) і дальше, вже не кваплячись, оповіщає: „Квитки...квитки...“. А пасажир, цей — ніби нехотячи, поволі повстає з місця та виходить у тамбур, звідкіля раптово повіяло свіжим повітрям. Голос “Квитки...квитки” заглушується різким ударом дверей переднього тамбура вагону і рівномірним, як у годинникового маятника, цокотом підбитого цвяхами взуття. Дивимось, входять три дебелі жандарми в чорних мундирах із „бляхами“. Ого! Це не часті гості в нашому поїзді. Проходять, не поспішаючи, уздовж вагона й очима-сверликами обмацують кожного пасажира. Пакунки їх не цікавлять. Видно, когось шукають. Лише час від часу вказують пальцем на якогось чоловіка і кажуть: „Du! Doku­mente!“ (Ти! Документи). Якось нікого не забрали.

За жандармами йшли три поліцаї чи військовики в польових одно­строях. Огорнув пасажирів страх, що відбудеться обшук та забиратимуть продукти. Особлива тривога віддзеркалювалася на обличчях літніх паса-

 

RAM counter
додому
написати вебмайстру http://www.sokal.lviv.ua
Всі права застережено 2005
18:43, 11 грудня 2019 року
При передруці інформації у друкованому або електронному вигляді, посилання на Сокаль і Сокальщина обов'язкове.
Адміністрація порталу не несе відповідальності за зміст рекламних та інформаційних повідомлень і не завжди поділяє погляди авторів публіцистичних матеріалів
8-066-37-90-464