** неофіційна сторінка про м.Сокаль і Сокальський район
Зробити сторіку домашньою
Перейти на головну  - www.sokal.lviv.ua  /Сокаль і Сокальщина/
контактипро нас, про проект
книга гостей
Фотогалерея

Минула доба за менше як 15 хвилин. м.Сокаль
Минула доба
за менше як 15 хвилин.
м.Сокаль


Відеокаталог

Нам цікаво знати:



Безкоштовні точки доступу до мережі інтернет від Інтернет та сервіс провайдер

МІНІСТЕРСТВО ДОХОДІВ І ЗБОРІВ УКРАЇНИ

Google


 
 

СОКАЛЬСЬКА ГІМНАЗІЯ Пропам’ятна книга

 Книги | Автори

СОКАЛЬСЬКА ГІМНАЗІЯ Пропам’ятна книга
Олег Романів

 

435

*

поляки з мазурів, які недавно поселилися на поділених панських землях (місцевим українцям таких ділянок без переходу на польську національ­ність не надавали). Вони були дуже бідні, бо всю свою працю спрямову­вали на побудову господарських будівель та придбання знарядь. І от ве­зуть їх родинами на санях: двоє дорослих, декілька клунків домашніх по­житків та купка дітей навколо кошика з сіном, в який вони повставляли босі ноги. Діти до школи ще не ходили, отже, не мали взуття і одягнені були благенько. Згодом ще прибуло багато військовиків та їх жінок. По­чалося переселення навколишніх сіл у Бессарабію та інші райони. Був створений військовий полігон, з якого цілодобово долинали гарматні та кулеметні постріли, а вдень у небі кружляли десятки літаків, які відпра­цьовували якісь вправи. По навколишніх горбах зайди гарячково буду­вали доти. Людей мобілізовували на копання протитанкових ровів та оборонних споруд уздовж границі. Посилювались арешти, вивози. Вдо­ма були спаковані клунки з найнеобхіднішими речами на випадок нічно­го візиту влади та наказу: „Собірайтєсь...“ Повзли чутки про черговий масовий вивіз та дальше переселення сіл для розширення полігону.

Напад німецьких військ знову змінив ситуацію.

Про початок війни місцева влада оповістила офіційно в неділю десь близько десятої години, а вже о дванадцятій годині містечко спорожніло: за дві години всі районні установи та родини військовослужбовців і пра­цівників, які прибули зі східних областей, панічно виїхали до недалекої залізничної станції та вирушили на Схід. Гадаю, що їм у пригоді стали вагони, приготовані для вивезення людей у Сибір. Після утечі місцевої влади містечко опустіло й запанувала глуха тиша, повна непевности та тривоги. Потім дві дороги, які ведуть зі сходу на захід, заповнили коло­ни танків та артилерійських установок, які тягнули тягачі на гусеницях, та всяка інша військова техніка Здавалося, що цій сталевій лавині немає кінця, що зупиниться вона десь аж у Берліні. Та наступного дня знову за­панувала зловісна тиша, а згодом долинула канонада, почалися бої.

Стрілянина. Пожежі. Ранені. Смерть.

Цілу ніч не вщухає канонада. Над ранком — раптове утихомирення, аж у вухах болить. Раптом нічну тишу пронизує дуже голосний чіткий, але дикий, що морозив кров крик: „Партія!.. Лєнін!.. Сталін!.. Каґановіч!.. На ково ви нас покінулі?.. Ми вам вєрно служілі, ми ...“. І знову вибухи снарядів, але крик жида, який збожеволів, жахливіший.

Коли фронт із боями покотився на Схід, на полях та дорогах стирчало безліч танків без палива, понівеченої військової техніки та май­на. Жахлива спадщина залишилася після відступу червоної армії. У тюр­мах безжально помордовано в’язнів. Жахливими були обличчя тих, хто там розшукував своїх рідних та близьких. У навколишніх місцевостях підрозділи НКВД при відступі розстріляли декількох священиків, учите­лів, правників, селян.

Почалися роки нового німецького порядку.

 

RAM counter
додому
написати вебмайстру http://www.sokal.lviv.ua
Всі права застережено 2005
00:35, 6 грудня 2019 року
При передруці інформації у друкованому або електронному вигляді, посилання на Сокаль і Сокальщина обов'язкове.
Адміністрація порталу не несе відповідальності за зміст рекламних та інформаційних повідомлень і не завжди поділяє погляди авторів публіцистичних матеріалів
8-066-37-90-464