** неофіційна сторінка про м.Сокаль і Сокальський район
Зробити сторіку домашньою
Перейти на головну  - www.sokal.lviv.ua  /Сокаль і Сокальщина/
контактипро нас, про проект
книга гостей
Фотогалерея

Минула доба за менше як 15 хвилин. м.Сокаль
Минула доба
за менше як 15 хвилин.
м.Сокаль


Відеокаталог

Нам цікаво знати:



Безкоштовні точки доступу до мережі інтернет від Інтернет та сервіс провайдер

МІНІСТЕРСТВО ДОХОДІВ І ЗБОРІВ УКРАЇНИ

Google


 
 

СОКАЛЬСЬКА ГІМНАЗІЯ Пропам’ятна книга

 Книги | Автори

СОКАЛЬСЬКА ГІМНАЗІЯ Пропам’ятна книга
Олег Романів

 

434

*

  Мобілізація.

  Панічна втеча польських біженців.

Відступ польського війська, закінчення якого ознаменував потужний вибух, від якого задрижала земля, задзеленькотіли шиби у вікнах та спо­лохались домашні тварини. Це сапери висадили в повітря міст через ріку на в’їзді в містечко із заходу. Страх огорнув сусідів, коли побачили, що ці ж сапери готують до висадження ще й місточок через потічок, що про­тікає поміж хатами. Щоб запобігти лиху, в дію включилися „старі воя­ки“, які воювали ще в Першу світову війну, і переконували саперів, що 10-метровий міст не має стратегічного значення, Польщі від Гітлера не врятує, а вибух міни завдасть великої шкоди будинкам. Та це не допома­гало, і підготовка до вибуху далі продовжувалася. Тоді проявили свій дипломатичний хист жінки. Вояки вже давно були на сухому та голодно­му пайку, тому молоко, масло, сир, сметана, яйця та хліб виявились міц­нішими „аргументами“ в дипломатичних переговорах, завдяки чому міст залишився цілим.

Після короткочасного безвладдя територію зайняли на короткий час, щось близько тижня, німецькі війська. Пригадую, як мотоциклісти пере­дового німецького загону оточили себе місцевими жителями та розгляда­ли свої військові мапи і вдавали, що ніяк не можуть збагнути, куди це во­ни заїхали. Німецькі вояки, які зупинились на постій, були дуже прихиль­ні до населення, частували дітей цукерками, старших папіросами. Одно­го ранку, коли ми збудились зі сну, по німцях і слід пропав.

Того ж дня увечері прибули кіннотники Червоної армії. Біля синаго­ги частини Червоної армії з ентузіазмом вітала місцева жидівська общи­на та члени КПЗУ.

Вечірні сутінки.

Червоні прапори, червоні лампади, якісь імпровізовані трибуни.

Викрики. Промови. Вереск.

Ми, школярі молодших класів — українці, поляки, жиди — стоїмо групкою осторонь та спростерігаємо все з зацікавленням та якоюсь три­вогою. Раптом один учень-жид почав пританцьовувати на одній нозі, по­казувати нам пальцями якісь фіґлі та викрикувати: „Teraz wasze panowanie sie skonczylo, teraz bedzie nasze!“ (Тепер ваше панування скінчило­ся, тепер буде наше!). Нічого з того ми не зрозуміли, а він, замість пояс­нити, що мав на увазі, утік. На наступний день на вулицях появилися мо­лоді 18-20-літні жиди з голубими пов’язками, на яких було написано „міліція“. Та вже в кінці тижня почала організовуватись „власть совєтов“ у вигляді військових та цивільних чоловіків, що прибули з жінками та діть­ми зі Сходу. В містечку організували районний центр. Міліціонери з го­лубими пов’язками кудись зникли, обличчя тих, хто так радісно зустрі­чав Червону армію, поступово хмурніли та почали виражати невпевне­ність і згодом тривогу. Почалися арешти, започатковані на членах КПЗУ, а 13 січня 1940 року, коли тріщав тридцятиградусний мороз, ми стали свідками перших вивозів. їх жертвами були так звані колоністи,

 

RAM counter
додому
написати вебмайстру http://www.sokal.lviv.ua
Всі права застережено 2005
21:04, 14 грудня 2019 року
При передруці інформації у друкованому або електронному вигляді, посилання на Сокаль і Сокальщина обов'язкове.
Адміністрація порталу не несе відповідальності за зміст рекламних та інформаційних повідомлень і не завжди поділяє погляди авторів публіцистичних матеріалів
8-066-37-90-464