** неофіційна сторінка про м.Сокаль і Сокальський район
Зробити сторіку домашньою
Перейти на головну  - www.sokal.lviv.ua  /Сокаль і Сокальщина/
контактипро нас, про проект
книга гостей
Фотогалерея

Минула доба за менше як 15 хвилин. м.Сокаль
Минула доба
за менше як 15 хвилин.
м.Сокаль


Відеокаталог

Нам цікаво знати:



Безкоштовні точки доступу до мережі інтернет від Інтернет та сервіс провайдер

МІНІСТЕРСТВО ДОХОДІВ І ЗБОРІВ УКРАЇНИ

Google


 
 

СОКАЛЬСЬКА ГІМНАЗІЯ Пропам’ятна книга

 Книги | Автори

СОКАЛЬСЬКА ГІМНАЗІЯ Пропам’ятна книга
Олег Романів

 

428

*

Маркіян КУЛЬЧИЦЬКИЙ

РОЗДУМИ В ПЕРЕДДЕНЬ ЮВІЛЕЮ

Дивна людська пам’ять та складний відбір життєвих подій, які формують людське Я та впливають на його долю. Здавалось би, що для 12-літньої дитини два роки шкільного навчання, якогось навіть особливого, не по­винні б мати значного впливу на життєвий шлях. Інша річ, мабуть, ці два роки для старших — 15-17-літніх студентів, які вже доросліше сприймають інформацію, згуртованіші між собою, уже мають своє ставлення до сус­пільства і подій в ньому.

Та пам’ять з багатьох років життя, повного складних ситуацій, най­чіткіше фіксує часто надовго такі події, які переживались протягом хви­лин. Досі пам’ятаю полиск дула парабелума в руках гауптмана, вираз йо­го обличчя і можу описати кожен свій рух та свої і його думки в ці секун­ди. Не знаю тільки, чому не пролунав постріл. Пам’ятаю також секунди, коли якась невідома сила звеліла залягти в рівчак і цим уникнути потуж­ного потоку уламків артилерійського снаряду — дзиндр, як ми їх назива­ли. А день цей був чудовий, сонячний, гарний, і ніщо не вказувало на присутність сіяча смерти.

Коли згадую пережиті роки, то впевнений в тому, що Сокальська гімназія була для мене основним фактором, який весь час вів мене в жит­ті. Довший час після закінчення Другої світової війни не було дня, щоб мої думки невідступно не перебували там, в гімназійних роках, у цій див­ній школі життя. Важкі і грізні були ці роки. Та й школа життя не відбу­валась лише у стінах гімназії. Була бурса, були поїздки поїздом із Сокаля до Рави-Руської та 16-кілометрова дорога полем-лісом із залізничної станції додому. Теперішній школяр лише підсміхається — що тут такого? Та згадується, як у зимі 1943 року на принагідних санках знайомий мене перевіз по цій дорозі через чотири партизанські заслони, бо він знав гас­ло. Я сам додому ніколи б не дійшов. А чого варті були різні „лапанки“, „облави“, „акції“, контролі та інші „імпрези“, що їх проводили підрозді­ли жандармерії, поліції, ґестапо і СС. Для багатьох це був кінець земних страждань. Та навіть дорога із залізничної станції Сокаль до бурси була повна пригод, на мості через Буг стояли німецькі пости, які перевіряли документи та деколи речі, що їх несеш із собою. Могли навіть дещо зали­шити для себе. Дехто пробирався до міста окружним шляхом — десь за поворотами ріки із зарослими берегами перевозили їх човном через ріку, але то був великий ризик для життя.

Бурса! Школа дружби, взаємодопомоги, кристалізації характеру, ви­вчення суспільних відносин, літературних, політичних, релігійних та ін­ших за тематикою стихійних дискусій на різних рівнях. Тут і розповідь друзів, які побували в боях за Закарпатську Україну. Дехто щось розка­зував про події на Волині, на Великій Україні... Ми були різні за віком,

 

RAM counter
додому
написати вебмайстру http://www.sokal.lviv.ua
Всі права застережено 2005
15:05, 13 грудня 2019 року
При передруці інформації у друкованому або електронному вигляді, посилання на Сокаль і Сокальщина обов'язкове.
Адміністрація порталу не несе відповідальності за зміст рекламних та інформаційних повідомлень і не завжди поділяє погляди авторів публіцистичних матеріалів
8-066-37-90-464