** неофіційна сторінка про м.Сокаль і Сокальський район
Зробити сторіку домашньою
Перейти на головну  - www.sokal.lviv.ua  /Сокаль і Сокальщина/
контактипро нас, про проект
книга гостей
Фотогалерея

Відеокаталог

Нам цікаво знати:



Безкоштовні точки доступу до мережі інтернет від Інтернет та сервіс провайдер

МІНІСТЕРСТВО ДОХОДІВ І ЗБОРІВ УКРАЇНИ

Google


 
 

СОКАЛЬСЬКА ГІМНАЗІЯ Пропам’ятна книга

 Книги | Автори

СОКАЛЬСЬКА ГІМНАЗІЯ Пропам’ятна книга
Олег Романів

 

425

*

кудись поділась ця стриманість, ця повага. Ми всі враз перетворились на тих гімназистів, якими були 50 років тому, і цих 50 років якби не було.

Не знати навіть, звідки взялись колишні наші вислови, жарти, симпа­тії. навіть мова ця, якою ми говоримо тепер, зосталась там десь за стіна­ми гімназії, а появилась та, що ми нею користувались будучи гімназиста­ми з буквою „ґ“, м’яким „л“ та словами античного походження.

Ми сміялись і плакали від щастя, радощам не було меж. Дальше розі­йшлись всі в свої класи, яких дехто навіть знайти не міг. Сумно нам зро­билось тільки тоді, коли прийшли в клас, бо із колишніх 58 учнів було нас тільки 16. Так бракувало нам строгого і діловитого Івана Стрільця, cтарости класу Святослава Мельничука, Павла Гнатюка, завжди задума­ного Михайла Цвяха, не по літах серйозного Івася Ващишина, з ноткою гумору Павла Тхора, Гриця Дещиці, Івася Притулки, Петра Білика, Стефка Боба, Івася Кичуна, чи завжди веселого Василя Завадського, ?кий завжди вмів знайти вихід навіть з найскрутнішого становища. Всі вони, зрештою і не тільки вони, були в УПА, і про долю їх ми або нічого або майже нічого не знаємо.

Почали складати список колишніх однокласників, і це нам не зовсім вдавалось, бо дехто навіть забув, з ким сидів. Але до наступного дня ікось трохи владналось, і на ранок другого дня в списку до числа 58 нам вже невистачало тільки трьох учнів.

Ввечері у ресторані вечеря і вечорниці „В своїй хаті своя правда“. Обслуга ресторану в сокальських народних строях. Чого там тільки не було на тих вечорницях: і ворожба на варениках, побутові сценки і на­віть циганка-ворожка, українські танці, жарти, та хіба все згадаєш. Зда­валось нам, що ми знову такі, як 50 років тому.

Треба відмітити, що надзвичайний талант організаторів вечорниць залишив незабутнє враження у всіх нас, за що їм честь і хвала. Ночувати пішли всі в школу-інтернат, колишню гімназійну хлоп’ячу бурсу. Тут теж мила несподіванка, бо можна було знайти кімнату, в якій колись жилося, навіть „своє ліжко“.

Довго в ніч спілкувались між собою, згадували минуле, гімназію і не- надто веселе прожите потім, так що на сон часу майже не зосталось. Але що там сон, в такі хвилини не до нього. А з ранку зустрілись знову всі в саді школи-інтернату, як колись бувало в погожі весняні дні перед нау­кою на гімназійному подвір’ї, де іноді на розлогому яворі давали кон­церт гімназисти на чолі з О. Базилевичем, званим нами „Базильком“.

Другий день конгресу, офіційна частина, після сніданку в ресторані почалась із зборів в актовому залі школи-інтернату. Тут проходив науко­вий симпозіум „Українська гімназія — Україні й світу“, до початку якого було опубліковано окремою брошурою ЗО доповідей, опрацьованих ко­лишніми нашими гімназистами. Були доповіді, спогади учасників кон­гресу, і навіть ділився спогадами професор Михайло Тимошик (який чи не одинокий із наших гімназійних викладачів остався життєво актив­ним). Опісля робота в секціях.

 

RAM counter
додому
написати вебмайстру http://www.sokal.lviv.ua
Всі права застережено 2005
23:06, 28 березня 2024 року
При передруці інформації у друкованому або електронному вигляді, посилання на Сокаль і Сокальщина обов'язкове.
Адміністрація порталу не несе відповідальності за зміст рекламних та інформаційних повідомлень і не завжди поділяє погляди авторів публіцистичних матеріалів
+380686916567