** неофіційна сторінка про м.Сокаль і Сокальський район
Зробити сторіку домашньою
Перейти на головну  - www.sokal.lviv.ua  /Сокаль і Сокальщина/
контактипро нас, про проект
книга гостей
Фотогалерея

Минула доба за менше як 15 хвилин. м.Сокаль
Минула доба
за менше як 15 хвилин.
м.Сокаль


Відеокаталог

Нам цікаво знати:



Безкоштовні точки доступу до мережі інтернет від Інтернет та сервіс провайдер

МІНІСТЕРСТВО ДОХОДІВ І ЗБОРІВ УКРАЇНИ

Google


 
 

СОКАЛЬСЬКА ГІМНАЗІЯ Пропам’ятна книга

 Книги | Автори

СОКАЛЬСЬКА ГІМНАЗІЯ Пропам’ятна книга
Олег Романів

 

424

*

Щирі вітання учасникам конгресу прозвучали з уст завідуючого рай­вно п. Ореста Когута, а від імені всіх сокальчан сердечно поздоровив нас голова м. Сокаля п. Ярослав Стефанишин. Поздоровчі телеграми зачи­тав син нашого гімназійного катехити о. Теодора ВергунаЛюбомир. Першою зачитано телеграму від Блаженішого Мирослава-Івана карди­нала Любачівського, потім від міністра освіти України Петра Таланчука, від центральної управи ТУМ’у „Просвіта“ із Києва, від управи „Просвіти“ зі Львова, від об’єднання „Надбужанців“ з Канади, від інших громад­ських організацій США і Канади та багато телеграм від окремих колиш­ніх гімназистів з діяспори. А дальше почергово з виступами художньої самодіяльности на сцену піднімались один за одним колишні гімназисти.

Хвилюванню не було меж. Переживаємо ще і ще незабутні хвилини нашої юности. Дехто хвилювався так, що не міг почати промови, але за висловом одного із наших колег, поважаного науковця, це зробило на присутніх більше враження, ніж була б виголошена „ціцеронівська про­мова“. З „Просвіти“ під звуки пісні „Чуєш брате мій...“ виходили ми під вишиваними рушниками, бо за народним повір’ям „під рушниками пройти — щастя знайти“. По виході із залу під „Просвітою“ сфотографу­вались всі учасники спільно „на згадку“. Дальше під звуки оркестру по­хід до пам’ятника Т. Шевченку, де проспівали „Реве та стогне“... і покла­ли квіти до підніжжя, а звідси походом до церкви Св. Петра і Павла.

А церква, Боже, та церква, в якій ми колись молились і благали Все­вишнього за добру долю Україні і собі. В цій церкві ми могли стати на цих місцях, де колись стояли, і помолитись щиро, подякувати Господу за одержані ласки і попросити щастя і доброї долі тепер вже вільній, але та­кій знедоленій Україні та нам всім.

Справді були ми, неначе в небі. Рідна церква, чудовий зіспіваний церковний хор разом з прекрасно поставленим голосом священика від­співали Богослужения і панахиду за упокій душ померлих професорів і гімназистів. Про тих, хто відійшов у вічність, і про тих, хто сьогодні при­їхав на зустріч, говорив о. Ярослав Кащук, прекрасно поставлена дикція та дар його красномовства справили незабутнє враження, так що, обсер- вуючи його і спілкуючись з ним впродовж всього конгресу, просто не віриться, що така людина, Інтелігент з великої букви, могла виплекатись і зберегтись в умовах тоталітарного мороку СРСР.

З церкви всі учасники конгресу разом із священиком і хором походом пішли на кладовище, де з запаленими свічками в руках і скорботною зо­середженістю облич, вислухали на могилі стрільців УГА молебень за упокій душ поглеглих за волю України.

О. Ярослав супроводив нас і далі, благословив трапезу в ресторані і було нам дуже приємно і радісно на душі, що духовність не поступається матеріальному, що не тільки світська влада, але і церква торжествує з на­ми. Весь час і всюди ми всі, шануючи повагу хвилі, вели себе дуже і дуже стримано та скромно, старались не давати волі емоціям і навіть скривали надмірне наше хвилювання, але коли прийшли в стіни рідної гімназії, то

 

RAM counter
додому
написати вебмайстру http://www.sokal.lviv.ua
Всі права застережено 2005
13:40, 12 грудня 2019 року
При передруці інформації у друкованому або електронному вигляді, посилання на Сокаль і Сокальщина обов'язкове.
Адміністрація порталу не несе відповідальності за зміст рекламних та інформаційних повідомлень і не завжди поділяє погляди авторів публіцистичних матеріалів
8-066-37-90-464