422
*
2. Можливість оцінювати
дійсність і передавати її об’єктивно через щирість почуттів.
3. Вміння душевно відчувати
правду і відмежовувати від неї кожну фальш як слова, так і вчинку, а також
об’єктивно оцінити поведінку будь-якої людини.
4. Сприяло формуванню міцних основ
оптимального використання слова і мови, сприйняття мови і слова для їх
оптимального використання у будь-яких життєвих ситуаціях, відрізняти правдиве
від фальшивого, етичне від аморального. Людина, яка позбавлена такого чуття,
допускається підсвідомо помилок, як це бачимо на численних прикладах (напр.,
відчуття слова „дітки“ (це слово є калькою, походить від рос. „детки“ і
спотворює зміст слова, оскільки українське слово „дітьки“ означає „чортенята“,
отже, виражає явно ганебний смисл по відношенні до дітей. (Ми маємо багато
чудових слів — „дитина“, „дитинка“, „дитятко“, „малятко“, та ін.) Подібне
неетичне звучання виражає слово „сім’я“ замість „родина“, або слово „школяда“
замість слова „шкілка“ чи „школярик“, слово „залізничне полотно“ замість слова
„залізнична колія“, та ін.
5. Прихильне розуміння краси
природи.
6. Етика людських
взаємостосунків та ін.
Тут ми розглянули
одну з дуже важливих функцій гімназійної освіти, яка полягає саме у гармонії
розумового, мистецького та фізичного навчання і виховання. Напевно є смисл і
сьогоднішній школі деякі з названих тут засад , що характеризували колишні
особливості гімназійної освіти, оживити в нових умовах.
Сьогодні вже не
треба когось переконувати в тому, що мистецтво позитивно впливає на ставлення
людини до навколишнього середовища. Виражаючись сучасною узагальненою лексикою,
скажемо: мистецтво служить гуманізуючим, а ще більшою мірою естетико-виховним
чинником. Воно збагачує уяву, без якої неможливі ніякі винаходи. Воно сприяє
формуванню підвалин для пошуку ідеалу, розширює горизонти пізнавальної
діяльности. І цю дуже важливу функцію виконують різні види мистецтва. |