** неофіційна сторінка про м.Сокаль і Сокальський район
Зробити сторіку домашньою
Перейти на головну  - www.sokal.lviv.ua  /Сокаль і Сокальщина/
контактипро нас, про проект
книга гостей
Фотогалерея

Минула доба за менше як 15 хвилин. м.Сокаль
Минула доба
за менше як 15 хвилин.
м.Сокаль


Відеокаталог

Нам цікаво знати:



Безкоштовні точки доступу до мережі інтернет від Інтернет та сервіс провайдер

МІНІСТЕРСТВО ДОХОДІВ І ЗБОРІВ УКРАЇНИ

Google


 
 

СОКАЛЬСЬКА ГІМНАЗІЯ Пропам’ятна книга

 Книги | Автори

СОКАЛЬСЬКА ГІМНАЗІЯ Пропам’ятна книга
Олег Романів

 

419

*

ру, ба навіть уривку, він ставив на загальне обговорення. Перед учнем або групою учнів ставив завдання — висловити і переконати усіх присут­ніх в тому, що твір є чудовим, і якщо так, то чому? Після цього другий учень або група учнів мала трудніше завдання. Треба було глянути на твір критичним оком, знайти у ньому недоліки, якщо такі були. (Проф. Дуліба був дуже строгим критиком і вважав, що немає ні ідеальних тво­рів, ні ідеальних людей. Тараса Шевченка вважав геніальним, проте не міг йому вибачити писання прози не українською мовою). Третя група учнів мала простіше завдання. Треба було знайти середній найкращий варіант оцінки твору, що був обговорюваний у клясі.

Таким чином, важливим фактором естетичного впливу були самі лек­ції з літератури, на яких переконливо, зі знанням справи, „щиросердеч­но“ подавали нам наші рідні, наші талановиті, великі майстри-педагоги професори — Юрій Дем’янчик, Михайло Дуліба та ін. Зрештою і лекції з німецької літератури (за підручником Баса), яку читав нам професор Ва­силь Олійник, та римської літератури, якої часто торкалися при навчанні латинської мови Іван Волощук та Іван Олійник, будили у наших головах широкі роздуми про добро, справедливість, мужність і формували наше образне бачення навколишнього світу.

Мистецьке виховання не обмежувалося лише літературою, поезією, образотворчим мистецтвом (нагадаємо, що професор Михайло Білик на заняттях з рисування добре навчав нас засад мистецького малюнку).

Особливе місце у формуванні естетичних „смаків“ займали аматор­ські гуртки — драматичний, хоровий, оркестровий. Драматичний гурток можна було б сміливо назвати навіть студією. Тут завжди панувало під­несення, атмосфера натхненних пошуків до ідеалу в поведінці, у знахо­дженні оптимальних розв’язок. Вистави ставили учні під керівництвом вчителів (Івана Волощука, Миколи Ничая та ін.). І це проходило періо­дично, зокрема до національних і релігійних свят. На сцені, за кулісами, в залі, а згодом ще довго в учнівських гуртах проходила велика і бурхли­ва внутрішня творча робота, яку можна назвати процесом „мистецької інтелектуалізації“ кожного індивідууму.

Великим успіхом користувалася інсценізована поема Івана Франка „Іван Вишенський“. Крім всього іншого, вистава будила до філософсь­ких роздумів молодих людей, роздумів над смислом життя, вічности ду­ші, над метою, що її кожний повинен ставити перед собою і врешті-решт до роздумів про духовне і матеріальне взаємовідношення між ними. Очі молодих „артистів-учнів“ іскрили вогнем душевної краси. Іскрили вог­нем добра очі глядачів. Навіть наші вже не молоді професори як о. д-р Тео­дор Вергун — катехит гімназії інколи втирали сльози радости за успіхи своїх учнів. Силами учнівського драматичного гуртка був поставлений також твір Івана Франка „Суне, суне чорна хмара“ (музика Ярославенка), п’єса „Наталка Полтавка“ Івана Котляревського та ін. Остання на­гадувала нам конгломерат мистецтва різних сценічних жанрів, що сприй­малося якось особливо почуттєво завдяки добре підібраним ролям, що їх

 

RAM counter
додому
написати вебмайстру http://www.sokal.lviv.ua
Всі права застережено 2005
22:43, 13 грудня 2019 року
При передруці інформації у друкованому або електронному вигляді, посилання на Сокаль і Сокальщина обов'язкове.
Адміністрація порталу не несе відповідальності за зміст рекламних та інформаційних повідомлень і не завжди поділяє погляди авторів публіцистичних матеріалів
8-066-37-90-464