416
*
далеко за такі рамки і своїм образним
баченням природньо поширювався на всі ділянки праці, на навчання, на
взаємостосунки між людьми, навіть на формування краси мови, на чистоту
почуттєвих діянь, на естетичне бачення краси навколишньої природи, краси людини-творця.
Таким чином, в гімназії мистецтво трактувалося як важливий чинник гуманістичного
виховання. Наведемо такий простий приклад зі сфери образотворчого мистецтва:
ніхто не малював того, що суперечило християнській моралі (як це мало місце в
епоху безбожництва, коли не лише парти у школі чи шкільні приміщення, але і
громадські місця часто-густо ставали доказом протиріч накиненої людям
атеїстичної моралі).
Пересічному
сучаснику, який сприймає факти минулого ізольовано від історичних, політичних
та економічних обставин, трудно буде зрозуміти всю силу краси і принади тих
виховних заходів, які для нас — колишніх учнів української гімназії — були
насправді життєдайним джерелом великої, захоплюючої (скажу без перебільшення)
душевної наснаги, творчих устремлінь, внутрішньої краси. Естетичне виховання в
такому розумінні, поряд з навчально-інтелектуальним та фізичним вихованням, що
дуже ретельно плекалося нашою школою під гаслом „Mens sana in corpore sano“, становило
основу всієї суті гімназійної освіти. Мистецьке виховання було невід’ємним від
фізичного (спортивного) виховання. Спортивна виправка дала нам колосальний
заряд на всю дальшу життєву позицію, коли у будь-яких , інколи дуже нелегких
обставинах, людина намагалася йти твердою ходою (у прямому і переносному
значенні цього слова), орієнтуватися в різних ситуаціях, захистити себе і своє
оточення. Пригадую, як декількох нас, колишніх учнів Сокальської гімназії, попало
на Далекий Схід у жалюгідні умови. Але навіть і там, де люди, знемо- жені під
тягарем недомагань, валилися з ніг, наші колишні гімназисти проявляли завжди
спортивну виправку і, гармонійно до цього, силу духа. Спортивні вправи роблять
людину мужньою, стійкою, відпорною від негоди, допомагають протистояти не лише
фізичним недомаганням, але і моральним, на які остання епоха, на превеликий
жаль, була дуже щедрою.
Але повернемося до
мистецтва, яке займало особливе місце в естетичному вихованні. Поставимо перед
собою питання: чим нас захоплювало мистецтво і які його форми плекалися в
гімназії?
Відповідь подамо
тут короткими штрихами:
1. У мистецтві ми бачили і відчували красу того рідного, до чого
природньо стреміли всією душею.
2. В об’єкті мистецтва ми відчували народний і національний дух, воно
було міцним стовбуром, що, поряд з релігійними переконаннями, тримав нас
фізично і морально, був завжди бажаним і дуже нам потрібним.
3. Завдяки аналітичному і образному баченню навколишнього світу ми
мали змогу не лише оцінити об’єктивно дійсність, але і чуттєво захоплювалися
рідним небом, рідною рікою, зеленими лугами, запашними квітами, принадою
хліборобського господарства, тихим вечором і сіль- |