416

далеко за такі рамки і своїм образним баченням природньо поширював­ся на всі ділянки праці, на навчання, на взаємостосунки між людьми, на­віть на формування краси мови, на чистоту почуттєвих діянь, на естетич­не бачення краси навколишньої природи, краси людини-творця. Таким чином, в гімназії мистецтво трактувалося як важливий чинник гуманісти­чного виховання. Наведемо такий простий приклад зі сфери образотвор­чого мистецтва: ніхто не малював того, що суперечило християнській моралі (як це мало місце в епоху безбожництва, коли не лише парти у школі чи шкільні приміщення, але і громадські місця часто-густо ставали доказом протиріч накиненої людям атеїстичної моралі).

Пересічному сучаснику, який сприймає факти минулого ізольовано від історичних, політичних та економічних обставин, трудно буде зрозу­міти всю силу краси і принади тих виховних заходів, які для нас — ко­лишніх учнів української гімназії — були насправді життєдайним джере­лом великої, захоплюючої (скажу без перебільшення) душевної наснаги, творчих устремлінь, внутрішньої краси. Естетичне виховання в такому розумінні, поряд з навчально-інтелектуальним та фізичним вихованням, що дуже ретельно плекалося нашою школою під гаслом „Mens sana in corpore sano“, становило основу всієї суті гімназійної освіти. Мистецьке виховання було невід’ємним від фізичного (спортивного) виховання. Спортивна виправка дала нам колосальний заряд на всю дальшу життє­ву позицію, коли у будь-яких , інколи дуже нелегких обставинах, людина намагалася йти твердою ходою (у прямому і переносному значенні цього слова), орієнтуватися в різних ситуаціях, захистити себе і своє оточення. Пригадую, як декількох нас, колишніх учнів Сокальської гімназії, попа­ло на Далекий Схід у жалюгідні умови. Але навіть і там, де люди, знемо- жені під тягарем недомагань, валилися з ніг, наші колишні гімназисти проявляли завжди спортивну виправку і, гармонійно до цього, силу духа. Спортивні вправи роблять людину мужньою, стійкою, відпорною від не­годи, допомагають протистояти не лише фізичним недомаганням, але і моральним, на які остання епоха, на превеликий жаль, була дуже щед­рою.

Але повернемося до мистецтва, яке займало особливе місце в есте­тичному вихованні. Поставимо перед собою питання: чим нас захоплю­вало мистецтво і які його форми плекалися в гімназії?

Відповідь подамо тут короткими штрихами:

1. У мистецтві ми бачили і відчували красу того рідного, до чого природньо стреміли всією душею.

2. В об’єкті мистецтва ми відчували народний і національний дух, во­но було міцним стовбуром, що, поряд з релігійними переконаннями, три­мав нас фізично і морально, був завжди бажаним і дуже нам потрібним.

3. Завдяки аналітичному і образному баченню навколишнього світу ми мали змогу не лише оцінити об’єктивно дійсність, але і чуттєво захоп­лювалися рідним небом, рідною рікою, зеленими лугами, запашними кві­тами, принадою хліборобського господарства, тихим вечором і сіль-