** неофіційна сторінка про м.Сокаль і Сокальський район
Зробити сторіку домашньою
Перейти на головну  - www.sokal.lviv.ua  /Сокаль і Сокальщина/
контактипро нас, про проект
книга гостей
Фотогалерея

Минула доба за менше як 15 хвилин. м.Сокаль
Минула доба
за менше як 15 хвилин.
м.Сокаль


Відеокаталог

Нам цікаво знати:



Безкоштовні точки доступу до мережі інтернет від Інтернет та сервіс провайдер

МІНІСТЕРСТВО ДОХОДІВ І ЗБОРІВ УКРАЇНИ

Google


 
 

СОКАЛЬСЬКА ГІМНАЗІЯ Пропам’ятна книга

 Книги | Автори

СОКАЛЬСЬКА ГІМНАЗІЯ Пропам’ятна книга
Олег Романів

 

409

*

Шептицький, Василь Сімович, Юрій Федькович, члени „Просвіти“, НТШ, „Рідної школи“, та ін.

На жаль, наступне покоління україністів спотворило ту чудову нашу мову і навіть сьогодні вони своїми необдуманими діями та імперськими амбіціями доводять до того, що українська мова щезає не лише на Сході України, але і тут у Львові.

Українська мова на рівні літературного зразка функціонувала у наш гімназійний час повсюдно. Всі предмети, крім німецької і латини, велися українською мовою. А красу її розвивали перед нами професори Юрій Дем’яньчик, Михайло Дуліба, Юрій Козак та ін. З повною силою звуча­ли приголосні „ґ“, „ль“, „т“ у всіх запозичених і наших природних сло­вах, що надавало мові міцности, переконливости, стійкости, повнозвуч­носте.

Сокаль мав свою національну газету „Голос з-над Бугу“, мав свою радіовисильню, свій оркестр, театр і хор, що взаємозбагачувало навчальний процес. Гімназії був притаманний авторитет у народі як закладу, що тво­рив моральний зразок працьовитости, демократизму, чесности, культури.

Отже, українська гімназія у Сокалі була важливою ланкою культур­ного розвитку Сокальщини. Вона була одночасно відображенням куль­турних надбань цього краю, України та досягнень європейської цивілізації.

IV. ПЕДАГОГІЧНА СИСТЕМА

Актуальність і важливість цього питання спонукають мене до деяких узагальнюючих роздумів, оскільки сьогодні, на превеликий жаль, ще ду­же мало маємо науково-педагогічних насвітлень про гімназійне навчан­ня, яке, поза усяким сумнівом, було могутньою віхою в історії україн­ської культури кінця XIX і першої половини XX століття.

Перенесемося, отже, в обставини нашої колишньої гімназії. Ось пе­ред нами постать професора біології Івана Рогошевського — титана творчої думки, напрочуд скромної, високоінтеліґентної, душевно багатої людини. Коли він читав свій предмет перед учнівською аудиторією, то складалося враження, що він плакав душею. І це його внутрішнє почуття так сильно вдаряло у серця і розум слухачів і пронизало до самої глиби­ни, що все виголошене ним запам’ятовувалося назавжди. Його внутрішні страждання були віддзеркаленням долі українського народу, якому він тоді ще у 40-х роках не передбачав нічого доброго. Його чорний циліндер, чорна краватка і чорна паличка, яку носив більше proforma, ніж для потреби, будили в учнів до цього професора особливий респект, як до людини-особистости. Це була людина-епоха, людина-нація в такому воєн­ному віддзеркаленні, яке жило в його внутрішньому і зовнішньому змісті. Він дуже добре розумів учня, учні любили його за чесність, справедли­вість, доброту і деяку недоступність. Це була начебто висока гора, до якої учень при всіх намаганнях не міг наблизитися.

Такою горою науки і педагогічного мистецтва був також проф. д-р Юрій Дем’яньчик. Читаючи з трибуни історію української літератури і

 

RAM counter
додому
написати вебмайстру http://www.sokal.lviv.ua
Всі права застережено 2005
10:39, 7 грудня 2019 року
При передруці інформації у друкованому або електронному вигляді, посилання на Сокаль і Сокальщина обов'язкове.
Адміністрація порталу не несе відповідальності за зміст рекламних та інформаційних повідомлень і не завжди поділяє погляди авторів публіцистичних матеріалів
8-066-37-90-464