** неофіційна сторінка про м.Сокаль і Сокальський район
Зробити сторіку домашньою
Перейти на головну  - www.sokal.lviv.ua  /Сокаль і Сокальщина/
контактипро нас, про проект
книга гостей
Фотогалерея

Минула доба за менше як 15 хвилин. м.Сокаль
Минула доба
за менше як 15 хвилин.
м.Сокаль


Відеокаталог

Нам цікаво знати:



Безкоштовні точки доступу до мережі інтернет від Інтернет та сервіс провайдер

МІНІСТЕРСТВО ДОХОДІВ І ЗБОРІВ УКРАЇНИ

Google


 
 

СОКАЛЬСЬКА ГІМНАЗІЯ Пропам’ятна книга

 Книги | Автори

СОКАЛЬСЬКА ГІМНАЗІЯ Пропам’ятна книга
Олег Романів

 

400

*

йшли, як незабаром виявилося, хоча може й не всі, а в моєму випадку „не так склалось, як гадалось“, і мені довелося прожити ось уже піввіку на чужи­ні).

Після промови звичайно відбувалася гутірка, що затягалася до пів­ночі. На другий день те ж саме відбувалося в іншому селі. Додому я по­верталася у неділю пізно ввечері така втомлена, що вже не мала сил готу­вати завдання до школи і деколи з біди мусила виручати мене моя вірна подруга Павля В. З огляду на постійну небезпеку вся ця моя діяльність мусила бути сильно законспірована. Навіть на квартирі, де я жила, нічо­го не підозрівали, бо я сказала, що їжджу відвідувати батьків у с. Ільковичах поблизу Сокаля.

Тому, коли одного ранку прийшов сторож до кляси і викликав мене до директора, я була певна, що це в справі укладення програми плянова- ного концерту. Його слова: „Мені донесли, що ви (до учениць старших кляс учителі зверталися на „ви“) займаєтесь підпільною роботою“ — по­разили мене громом. Хто зрадив? Хто доніс? Невже он там, за бічними дверми кабінету, вже ждуть гестапівці, які зараз насильно потягнуть мене на допити й тортури, а то й на смерть? Невже ось так у нелюдських му­ках закінчиться моє молоде життя?

Заперечувати не було сенсу, бо директор за хвилину подав назви сіл, які я відвідала, а також дати моїх поїздок у терен. Моє закам’яніле мов­чання нагло перервав його веселий сміх: „Ну й налякав я вас! Не бійтеся мене — яз вами. Про вашу роботу я довідався організаційною дорогою, і я гордий за вас. Тільки будьте дуже обережні, щоб не попасти ворогам у руки, бо таких, як ви, панно Хмара, нам дуже потрібно“. Він потиснув мені руку і відіслав до кляси.

Ось так і третій мій виклик до директора, цим разом ідейного і сміли­вого патріота Василя Олійника, закінчився щасливо.

* * *

Прочитавши оці фраґменти спогадів, може дехто й здивується, що я не впадаю у ностальгійний сум на згадку про гімназійні часи, як це зви­чайно буває, і не виспівую пеанів на честь учителів, яких ми величали „професорами“. На жаль, більшість із них не викликала своїми лекціями якогось трепетного захоплення у моїй душі. Навіть учитель літератури, мого улюбленого предмету, приносив болюче розчарування своєю теорією „впливовізму“. Для прикладу: на його думку, Шевченко не написав би ні „Причинної“, ні „Тополі“, якби не вплив Міцкевича...

Моєму поколінню судилося жити і вчитися під трьома різними оку­пантськими режимами. Брак стабільности, конечність пристосування до щораз інших порядків, чимраз більші матеріяльні недостатки і непев­ність майбутнього притьмарювали безжурність і радість наших днів, днів весни. Однак юність має свої права, і ми все таки знаходили в собі живу­чу силу перемагати труднощі та йти вперед, шукаючи тих стовпів, що підпирають небо.

 

RAM counter
додому
написати вебмайстру http://www.sokal.lviv.ua
Всі права застережено 2005
15:13, 8 грудня 2019 року
При передруці інформації у друкованому або електронному вигляді, посилання на Сокаль і Сокальщина обов'язкове.
Адміністрація порталу не несе відповідальності за зміст рекламних та інформаційних повідомлень і не завжди поділяє погляди авторів публіцистичних матеріалів
8-066-37-90-464