43
*
Розвиток
промисловости спричинився до поліпшення матеріального і побутового становища
населення. Поряд із розбудовою міст мінявся зовнішній вигляд сіл: на зміну
дерев’яним хатам під стріхою з’явилися муровані великі будинки, проведено
електрифікацію і газифікацію сіл, побудована мережа асфальтованих доріг. На
жаль, відновлювані відповідно до совєтських будівельних та життєвих стандартів
житла і вся комунальна інфраструктура мала дуже низьку якість („господарка без
господаря та власника“). Великі зміни відбулися також у загальній гігієні та
медичному обслуговуванні.
Сокальщина
стає одним із тих районів Львівщини, де найбільше змінився ландшафт, що було
пов’язано, насамперед, з будівництвом шахт, появою териконів, величезних
відстійників і звалищ породи Червоноградської збагачувальної фабрики, мережею
високовольтних ліній електропередач, підтопленням значних площ земель і т. п.
Тому
необхідно відзначити, що розбудова промислових об’єктів на те- рені Сокальщини
дала і свої негативні результати, а саме різке погіршення екологічного стану
району:
а) отруєння повітря
викидами димових труб підприємств, передовсім заводу хімволокна, шахт, газами
териконів;
б) забруднення води і
ґрунту відходами промислових об’єктів, у т. ч. річок Бугу, Солокії, Рати, що
призвело до появи нових, ще й дотепер не- досліджених захворювань (наприклад,
гіпоплазія в Соснівці);
в) зменшення площі
лісів і пасовиськ тощо, що відбивається особливо на здоров’ї дітей та й усього
населення;
г) зникнення
грунтових вод, що живлять криниці та водогони.
ґ)
просідання величезних ділянок території внаслідок хаотичного гірничого
підземного відпрацювання і зв’язане з цим систематичне підтоплення домів,
господарських будівель, угідь, лісів.
Створюючи
на Сокальщині вугільну та хімічну промисловість, московське керівництво мало
на меті передовсім суттєво змінити національний склад населення і якомога
сильніше узалежнити економіку цих земель від господарства решти Совєтського
Союзу. В результаті змінився національний склад робітничого середовища: багато
робітників приїхало з Росії та інших союзних республік. Керівництво
широкомасштабного промислового будівництва і зданих опісля в експлуатацію
численних шахт і заводу хімічного волокна тоді старанно комплектувалося із
росіян і російськомовних спеціалістів, але в жодному разі не з місцевих
українців. Вже від самого заснування Сокальського заводу хімволокна
передбачалося постачання туди основної сировини — целюлози — або з далекого
Алтаю або ж із ближчої Фінляндії. Але, як показали наступні роки, далекосяжні
плани Кремля створити на західно-українських землях свого роду другу „всесоюзну
кочегарку“, а корінне українське населення замінити якоюсь інтернаціональною,
а насправді безнаціональною, безрідною, пролетарською за духом сумішшю, не мали
успіху.
|