** неофіційна сторінка про м.Сокаль і Сокальський район
Зробити сторіку домашньою
Перейти на головну  - www.sokal.lviv.ua  /Сокаль і Сокальщина/
контактипро нас, про проект
книга гостей
Фотогалерея

Минула доба за менше як 15 хвилин. м.Сокаль
Минула доба
за менше як 15 хвилин.
м.Сокаль


Відеокаталог

Нам цікаво знати:



Безкоштовні точки доступу до мережі інтернет від Інтернет та сервіс провайдер

МІНІСТЕРСТВО ДОХОДІВ І ЗБОРІВ УКРАЇНИ

Google


 
 

СОКАЛЬСЬКА ГІМНАЗІЯ Пропам’ятна книга

 Книги | Автори

СОКАЛЬСЬКА ГІМНАЗІЯ Пропам’ятна книга
Олег Романів

 

406

*

—    Ні, добродію, то давня легенда, — усміхається Володимир Маркіянович, пихкаючи люлькою. — Про Жупан, Забаву, Чортові скелі то ціла історія, про яку мало хто знає. Дуже давно то було і по-різному тлумачать люди. Колись мій дід небіжчик розповідав мені. Було то за часів Богдана Хмельницького, коли він воював з поляками. Тоді вигнали козаки ляхів зі Львова та й подалися далі до Сяну, на Холмщину, решту своїх земель визволяти. А тут залишилась лише частина війська оберігати місто. Об’їхали старшини навкруги Львова, оглянули всі його околиці і вирішили влаштувати засідку. З Винник аж до Личакова, по краях лісу де-не-де позрізали дерева, залишивши стовбури на зріст людини, поодягали ті стовбури в козацькі жупани і злегка примаскували їх, мовляв, не¬хай ворог здалека бачить, що ліси повні козацтва! І звідкіля б не пробиралися до Львова польські розвідники, скрізь вони натрапляли на козацькі жупани. Тоді стрімголов поверталися, лементуючи, що там в лісі, жупани бачили. От і боялися ляхи того жупана, як чорт ладану, — говорить тихим і задушевним голосом.
—    Відтоді-то ліс і Жупаном прозвано, — доповнив з тою ж серйозною гримасою худого почервонілого обличчя і, ворухнувшись на стільці всією високою будовою тіла, примружив очі і глянув на мене допитливо. А засвідчившись, що я з цікавістю слухаю його, вів заповзято далі.
—    Козаки стояли на чатах по вершинах Шипшини, Лисівки, кам’яних скалах біля Лисинич, так званих чатівських скелях, які вже після прозвали Чортівськими. Бо, хто задумав пройти через них до міста, а це було єдине місце з півночі, де жупанів не було, потрапляв у козацьку засідку і там щезав, наче чортові в зуби потрапив, — згадували потім жовніри.
—    Аз тих вершин — показав кістлявою рукою на гори, подавалися димові сигнали на Високий Замок, — закліпав почервонілими очима. — Охочі були до бою козаки і дуже любили розваги. Іноді знімали чатових з цієї дороги, що веде у міжгір’я на Забаву і пропускали і пропускали во¬рожу кінноту за свої стежі. Тоді замикали дорогу і з шаблями-блискавицями вискакували несподівано назустріч уланам. Баскі коні цокотіли копитами, гарцювали там землю доти, поки останній ворог з сідла не виле¬тів. Отаку вели нераз забаву з пійманою ворожою розвідкою. Від того й те місце Забавою зветься й донині. Глибоко залягли в пам`яті ті часи, — пригладив задоволено на голові білого чуба й замовк.
Цікаву легенду розказав мені старий Дудич. Чи не сивими свідками про ті невмирущі події донині служать Богданові дуби в сусідніх Підбірцях, козацька могила в Печенії на золочівському тракті і та цегла, що простояла вік, та не втратила своєї придатности.
А Жупан, як тоді, живий. Стоять вишикувані ряди високих сосен, обціловані ласкавим сонцем, обвіяні веселими вітрами, загартовані морозами, оспівані солов’ями. Хвилюється Жупан, шумить різноголосо, утворюючи чарівну симфонію природи і своєю невмирущою піснею прославляє красу стародавнього княжого Львова.

Богдан МИГАНЬ
Тегга поіаііз, $асга еі сішпа!
Ріііиз 1ии§ іе заіиіеш сіісії,
Раїгіа сіага, шеа ІІкгаіпа,
Ашог еі ІаЬог пипс огппіа УІПСІІ!
О земле рідна, священна, єдина,
Сьогодні вірний син тебе вітає,
Вітчизно славна, моя Україно,
Любов і праця все перемагає!
Рожище, січень 1988 р.

Цей вірш подарований колишнім учнем Сокальської гімназії з передвоєнних років (1922-1932) з нагоди конгресу Сокальських гімназистів 19.06.1993 р.

 

RAM counter
додому
написати вебмайстру http://www.sokal.lviv.ua
Всі права застережено 2005
19:21, 11 грудня 2019 року
При передруці інформації у друкованому або електронному вигляді, посилання на Сокаль і Сокальщина обов'язкове.
Адміністрація порталу не несе відповідальності за зміст рекламних та інформаційних повідомлень і не завжди поділяє погляди авторів публіцистичних матеріалів
8-066-37-90-464