404
*
Тихон ЛЕЩУК
ГІМНАЗІЙНА ОСВІТА (СОКАЛЬСЬКА ГІМНАЗІЯ В 1941—1944 рр.)
Досліджуючи питання розвитку
та значення Державної гімназії з українською мовою навчання в Сокалі після
п’ятдесятилітнього проміжку часу, мусимо насамперед торкнутися джерел
формування української гімназійної освіти та місця в тому потоці нашої
Сокальської гімназії.
І. РОЛЬ УКРА
ЇНСЬКИХ ГІМНАЗІЙ В ОСВІТНЬОМУ ПРОЦЕСІ
Гімназійна освіта
бере свій початок в XVII ст., коли в Україні перші такого роду заклади були
створені на базі братських шкіл, навчальних колегій (у Львові засновано в 1590
р.) та василіянських освітніх установ.
В Галичині
гімназії існують з 1774 р., а розквіт гімназійної освіти припадає тут на різні
періоди, які починаються, наприклад, у Львові з 1874 р., в Перемишлі — з 1887
р., Коломиї — з 1893 р., Тернополі — з 1894 р. В інших містах цей етап розвитку
припадає на першу третину XX ст.
В 1909-1910 рр. в
Галичині було 5 українських гімназій. В 1918 р. — 20; в 1923 р. — 21 (7
державних та 14 приватних). В 1939 р. було 27 гімназій (5 державних та 22
приватні). В 1940 р. засновано українську гімназію в Ярославі і таку ж гімназію
у Холмі. В 1941 р. — в Сокалі та деяких інших містах Галичини, Буковини і
Закарпаття. У 10 гімназіях того часу навчалося 7017 учнів. Це були переважно
гуманітарні і класичні заклади, в яких обов’язковими предметами були грецька і
латинська мови, згодом грецька відпала.
На Великій Україні
гімназійна освіта виникла на початку XIX ст. і мала переважно російськомовний
характер. В 1918 р. в Україні нараховувалося вже 8836 гімназій. В 1920 р. вони
були перетворені на „трудові школи“.
На основі вивчення
та аналізу матеріалів різних джерел можна констатувати, що українські гімназії
були важливими закладами всебічної освіти і виховання молоді, формування інтелекту
української інтелігенції, її розумового і фізичного, духовного і патріотичного
розвитку. Вони ґрунтувалися на здобутках цивілізації, виражених в концепції
наукової і духовної суті:
1. Людина є духовно вільним, суто індивідуальним єством.
2. Метою навчання є збереження рівноваги розумових і фізичних сил.
3. Через професійну діяльність кожної людини будується гармонія в
суспільстві, родині, громаді, державі і між окремими людьми.
4. Духовна спільність людей оживляється через віру в Бога. |