** неофіційна сторінка про м.Сокаль і Сокальський район
Зробити сторіку домашньою
Перейти на головну  - www.sokal.lviv.ua  /Сокаль і Сокальщина/
контактипро нас, про проект
книга гостей
Фотогалерея

Минула доба за менше як 15 хвилин. м.Сокаль
Минула доба
за менше як 15 хвилин.
м.Сокаль


Відеокаталог

Нам цікаво знати:



Безкоштовні точки доступу до мережі інтернет від Інтернет та сервіс провайдер

МІНІСТЕРСТВО ДОХОДІВ І ЗБОРІВ УКРАЇНИ

Google


 
 

СОКАЛЬСЬКА ГІМНАЗІЯ Пропам’ятна книга

 Книги | Автори

СОКАЛЬСЬКА ГІМНАЗІЯ Пропам’ятна книга
Олег Романів

 

402

*

до Віри Скрипчук в Угнів, до Дарки Ткачук у Белз і до Олімпії Жеребецької у село біля Рави-Руської.

Щоденною атракцією було ходження жіночої бурси на прохарчуван­ня до їдальні в чоловічій бурсі. Ще донині пам’ятаю пана Шевченка, що завідував їдальнею і мав нелегке завдання у ті воєнні часи промишляти, чим нагодувати вічно голодних підлітків.

Трагедіями, які ми в тому році пережили, було вбивство польською партизанкою брата нашої приятельки Асі Пшеп’юрської Мирослава, котрий був опікуном хлопців у чоловічій бурсі, а також убивство батька нашої товаришки Дьоді Струтинської в Грубешові. Улітку 1942 р. наші батьки і брат приїхали на постійне проживання до Сокаля, і ми переста­ли жити в гуртожитку.

В 1941/42 шкільному році шоста кляса мала понад 50 учнів, з них 28 дівчат. У паралельній шостій „А“ була обмежена кількість дівчат, там ходили тільки Надя Хмара, Дарка Ткачук, Дарка Жук, дочка директора гімназії Дора Ковальська і Данка Драґан. З ними я мала менше контак­тів, і здавалось мені, що ці дівчата були більш упривілейовані, як ми в шостій „Б“. На другий рік паралельних кляс уже не було, вісім учениць із шостої „Б“ перейшло до сьомої „А“.

Шкільний рік 1942/43 почався трагічною смертю директора Коваль­ського. Це був шок для цілої гімназії. Директор Ковальський був нашим добрим опікуном і приятелем. Пригадую величавий похорон пана дирек­тора, і від того часу запах хризантем часто нагадує мені цей похорон. Новим директором гімназії було призначено проф. Василя Олійника. Цей рік у сьомій клясі особливо мені запам’ятався. Я уже добре знала своїх одноклясників, жила вдома і не була голодна. Найбільшими турботами, здається, було дістати якесь нове плаття чи взуття, котрі тоді так тяжко було роздобути.

До найбільш приємних для мене занять у тому році були репетиції хору з нашим улюбленим учителем співу Миколою Ничаєм. Донині при­гадую партії різних голосів до бадьорого маршу „Засяло сонце золоте“ і тужливої пісні

„Ой з-за гори кам’яної Голуби літають,

Не зазнала роскошоньки —

Вже літа минають“.

Дуже любила я лекції рисунків з проф. Біликом. Пригадую, як дивля­чись через вікна коридору, ми малювали будинок руханкової залі, і проф. Білик відкрив мені очі на перспективу в рисунку. Дуже мило зга­дую також проф. Юрійчука, опікуна нашої кляси, котрий так толерантно ставився до моїх проблем із математикою. Проф. Головчук був рівнож вирозумілий на мій брак зацікавлення фізикою.

Щоденне життя пригнічували нам думки про фронт, що наближався, вивози молоді на примусові роботи до Німеччини і жорстока поведінка німецької окупаційної влади з жидівським населенням.

 

RAM counter
додому
написати вебмайстру http://www.sokal.lviv.ua
Всі права застережено 2005
06:56, 8 грудня 2019 року
При передруці інформації у друкованому або електронному вигляді, посилання на Сокаль і Сокальщина обов'язкове.
Адміністрація порталу не несе відповідальності за зміст рекламних та інформаційних повідомлень і не завжди поділяє погляди авторів публіцистичних матеріалів
8-066-37-90-464