** неофіційна сторінка про м.Сокаль і Сокальський район
Зробити сторіку домашньою
Перейти на головну  - www.sokal.lviv.ua  /Сокаль і Сокальщина/
контактипро нас, про проект
книга гостей
Фотогалерея

Минула доба за менше як 15 хвилин. м.Сокаль
Минула доба
за менше як 15 хвилин.
м.Сокаль


Відеокаталог

Нам цікаво знати:



Безкоштовні точки доступу до мережі інтернет від Інтернет та сервіс провайдер

МІНІСТЕРСТВО ДОХОДІВ І ЗБОРІВ УКРАЇНИ

Google


 
 

СОКАЛЬСЬКА ГІМНАЗІЯ Пропам’ятна книга

 Книги | Автори

СОКАЛЬСЬКА ГІМНАЗІЯ Пропам’ятна книга
Олег Романів

 

401

*

Таня КЛИМ-ОСАДЦА

                                   МИ В ПОСПІХУ ЗАЛИШАЛИ СОКАЛЬ

Стукнула осінь у мої ворота,

Весні прекрасній немає вороття... “

До Сокальської гімназії я приїхала разом із молодшою сестрою Ар- меною з Польщі, де ми народилися і виростали. Після короткого перебу­вання у Холмі, де ми здавали іспити в українській гімназії як екстерністи, сестру і мене прийняли до гімназії у Сокалі, куди ми приїхали в січні 1942 року. Батько примістив нас у жіночій бурсі, де нас відразу дуже приязно зустріли.

Перший рік у Сокалі я ходила до паралельної шостої „Б“ так званих гімназійних курсів. З тої кляси маю донині групову знимку з директором гімназії Омеляном Ковальським і опікуном нашої кляси професором Ва­силем Олійником. Мабуть, ще в той час я записала і маю прізвища всіх учнів, що є на цій знимці.

Із професорів, що вчили мене того року, пригадую дуже добре опіку­на кляси Василя Олійника і його брата, професора латини Івана Олійни­ка. Іван Олійник перед приїздом до Сокаля був викладачем латини в ук­раїнській гімназії у Холмі. В нього я здавала іспит з латини як екстерністка і була дуже рада, що якраз він учив мене латини. Ми вже були знайомі.

З першого року перебування у Сокалі пригадую собі деякі факти, які на мене тоді справили велике враження. Уперше у своєму житті я прожи­вала на українських землях і мала нагоду щоденно спілкуватися з українцями-однолітками. Все було для мене нове, цікаве і часто дивне. Із заці­кавленням я слухала розповіді моїх друзів про їхнє життя під большевицькою окупацією. Мої товариші і подруги мали ще свіжі спомини з цих років і часто про це розповідали. Вони знали російську мову і вміли співати „Інтернаціонал“ і інші російські пісні, які я уперше чула. Вони розповідали про терор окупаційних років і насміхалися з комуністичної системи. В них були зошити з синіми обкладинками і фіолетове чорнило. Шкільні підручники і книжки, видані за совєтських часів, мали для мене неприємний запах друкарської фарби або клею.

Про життя у жіночій бурсі маю дуже приємні спогади, незважаючи на холод і голод. Нашою безпосередньою опікункою була добра старша товаришка Дарка Возняк, яка ходила на матуральні курси. Настоятелькою над жіночою і чоловічою бурсами була пані В. Ріпецька, котра ви­слуховувала наші жалі і проблеми.

Позаяк наші батьки жили далеко, моя сестра і я рідко коли їздили до­дому і не могли мати додаткових харчів. Із вдячністю згадую тут добрих товаришок, що запрошували нас у гості, або частували лакоминками, привезеними з дому. Ми їздили в гості до Асі Пшеп’юрської у Хоробрів,

 

RAM counter
додому
написати вебмайстру http://www.sokal.lviv.ua
Всі права застережено 2005
20:02, 14 грудня 2019 року
При передруці інформації у друкованому або електронному вигляді, посилання на Сокаль і Сокальщина обов'язкове.
Адміністрація порталу не несе відповідальності за зміст рекламних та інформаційних повідомлень і не завжди поділяє погляди авторів публіцистичних матеріалів
8-066-37-90-464