** неофіційна сторінка про м.Сокаль і Сокальський район
Зробити сторіку домашньою
Перейти на головну  - www.sokal.lviv.ua  /Сокаль і Сокальщина/
контактипро нас, про проект
книга гостей
Фотогалерея

Минула доба за менше як 15 хвилин. м.Сокаль
Минула доба
за менше як 15 хвилин.
м.Сокаль


Відеокаталог

Нам цікаво знати:



Безкоштовні точки доступу до мережі інтернет від Інтернет та сервіс провайдер

МІНІСТЕРСТВО ДОХОДІВ І ЗБОРІВ УКРАЇНИ

Google


 
 

СОКАЛЬСЬКА ГІМНАЗІЯ Пропам’ятна книга

 Книги | Автори

СОКАЛЬСЬКА ГІМНАЗІЯ Пропам’ятна книга
Олег Романів

 

399

*

тійна Україна принесе їм тільки користь. Проголошення відновлення Ук­раїнської Держави ЗО червня 1941 року у Львові сприяло цим ілюзіям, але арештування членів уряду та виморювання голодом тисяч полонених українців — вояків Червоної Армії, які на початку війни масово здавали­ся у полон, розбило ці надії.

Нашу гімназію урухомлено тільки пізно восени, бо німці не поспіша­ли давати дозвіл на продукування освічених молодих людей; вони воліли б перемінити їх на робочу силу для Третього райху. Вже втретє я попала в 6-ту клясу (спершу в народній школі, потім у десятирічці, а тепер ось у „державній гімназії з українською мовою навчання“). Дівчат прийняли зразу тільки п’ять, бо, мабуть, притримувалися старовинної засади, що жінкам потрібні лише церква, діти і кухня.

Навчання, як і раніше, давалося мені легко, вільного часу залишало­ся чимало, отже, я з запалом поринула у працю хорового і драматичного гуртків. Спів у хорі, виступи в інсценізаціях і драматичних постановках, а головно в ролі Мавки в „Лісовій пісні“ Лесі Українки, залишилися у моїй пам’яті назавжди як найсвітліші моменти мого гімназійного життя. Вони переносили мене кудись у надхмарні простори, у світ фантазії, ча­рівний, неповторний. Вони давали мені можливість хоча на часок забути про невигоди і недостатки сірих буднів, про чимраз жорстокіші репресії з боку німецьких „надлюдей“, які свою вищість доказували... кулаком у зу­би, прикладом рушниці в плечі або багнетом у груди (мого товариша з вищої кляси, на прізвище Меда, у білий день замордували на вулиці ні­мецькі людолови.)

Такі брутальні акти насильства викликали самозрозумілу реакцію: молодь масово вступала в ряди революційної ОУН, щоб готуватися до неминучої визвольної боротьби.

Мене прийнято до Юнацтва ОУН ще на 14-му році життя. Спершу на сходинах ми вивчали історію України, розвиток політичної думки в Ук­раїні, „Декалог“, „44 правила українського націоналіста“ і т. д. Згодом я отримувала важчі завдання, напр., переношення пакетів на призначені місця (я ніколи не була певна, чи в тих пакетах підпільна література, чи гранати...), підшукування безпечних квартир для приїжджих пропаган­дистів чи вишкільних інструкторів.

На останньому році гімназійного навчання, після декількох інтенсив­них вишколів, мене підвищено до ранґи пропагандистки в жіночому сек­торі. На практиці моя діяльність проходила ось так: у суботу пополудні на домовлене місце приїжджала підвода, візник обмінювався зі мною устійненою кличкою і завозив мене надвечір до призначеного села, де в певній хаті вже чекали на мене зібрані дівчата. Згідно з інструкціями, я говорила їм про міжнародню політичну ситуацію, про конечність готува­тися до збройної боротьби, до жертв і посвяти та не завагатися у потребі життя віддати для великої ідеї визволення. Я залюбки цитувала і поясню­вала слова Марини з „Патетичної сонати“ М. Куліша: „Лиш того ідеї пе­реможуть, хто з ними вийде на ешафот і смерті увічі скаже...“ (вони ви-

 

RAM counter
додому
написати вебмайстру http://www.sokal.lviv.ua
Всі права застережено 2005
12:16, 14 грудня 2019 року
При передруці інформації у друкованому або електронному вигляді, посилання на Сокаль і Сокальщина обов'язкове.
Адміністрація порталу не несе відповідальності за зміст рекламних та інформаційних повідомлень і не завжди поділяє погляди авторів публіцистичних матеріалів
8-066-37-90-464