** неофіційна сторінка про м.Сокаль і Сокальський район
Зробити сторіку домашньою
Перейти на головну  - www.sokal.lviv.ua  /Сокаль і Сокальщина/
контактипро нас, про проект
книга гостей
Фотогалерея

Минула доба за менше як 15 хвилин. м.Сокаль
Минула доба
за менше як 15 хвилин.
м.Сокаль


Відеокаталог

Нам цікаво знати:



Безкоштовні точки доступу до мережі інтернет від Інтернет та сервіс провайдер

МІНІСТЕРСТВО ДОХОДІВ І ЗБОРІВ УКРАЇНИ

Google


 
 

СОКАЛЬСЬКА ГІМНАЗІЯ Пропам’ятна книга

 Книги | Автори

СОКАЛЬСЬКА ГІМНАЗІЯ Пропам’ятна книга
Олег Романів

 

395

*

арештованих. Між ними були вже й такі, які вдруге попадали в Березу. Наприкінці серпня привезли знов великий транспорт арештованих із Львівщини. Між ними був і Богдан Кравців. Із старих арештованих, які прийшли в перших транспортах, нас лишилося тільки трьох: Дмитро Грицай, Дмитро Штикало і я. Але все має свій кінець. У першій половині вересня 1935 року — новий транспорт на волю, і в той транспорт попав і я. Яка радість опинитися на волі, дихати вільно, не мати над собою палиці поліціянта!

Згадати тільки десятки тисяч людей, які від червня 1934 року по вере­сень 1939 року перейшли через „Березу“. А це були найкращі наші люди. Багато з них відіграли велику ролю у нашому житті, багато з них згину­ло геройською смертю, і якби не вони, то нині Львів не був би „ЛЬВІВ“.

На тому можна було б і закінчити спомини про „Березу“, але хочу ще декілька слів додати про дальшу свою долю. Зараз після звільнення з та­бору я знов запрягся, а радше мене запрягли в роботу, знов декілька ра­зів мене садили в тюрму. В квітні 1939 року знов мене арештовують за пі­дозрою у допомозі в укриттю наших в`язнів, що втекли з Бриґідок. Мене запідозрили в допомозі їм сховатися. Утікачами були, зокрема, Петро Башук (колишній березівець), Василь Макар, Бачинський і Гайвас. Всім їм загрожували великі вироки, і вони якраз у нашу Квітну неділю вирва­лися з Бриґідок. Велося слідство.

Прийшла війна 1939 року. Мене звільняють. Після повернення до Со- каля я зустрівся з Іваном Климовим. Він радив збирати зброю, перехову­вати її і чекати на дальші події. Не було сумніву, що Польщі кінець, але що далі?

Одного вечора заходить до мене один товариш й питає, чи є хтось чужий в домі, бо він привів мені гостя. Яке було моє здивування, що тим гостем виявився Степан Бандера! Ми привіталися, як давні знайомі ще з 1930-х років. Він переночував у мене, а на другий день раненько заїхала підвода, і він від’їхав. Це була остання моя зустріч зі Степаном Бандерою.

Пишу я ті спомини з віддалі більш як 50 років. Усі мої записки про Березу загинули в часі війни, а це все описав я з пам’яті. Може, у дечому й помилився, але це не документальна історія, а спомин.

 

RAM counter
додому
написати вебмайстру http://www.sokal.lviv.ua
Всі права застережено 2005
13:54, 12 грудня 2019 року
При передруці інформації у друкованому або електронному вигляді, посилання на Сокаль і Сокальщина обов'язкове.
Адміністрація порталу не несе відповідальності за зміст рекламних та інформаційних повідомлень і не завжди поділяє погляди авторів публіцистичних матеріалів
8-066-37-90-464