** неофіційна сторінка про м.Сокаль і Сокальський район
Зробити сторіку домашньою
Перейти на головну  - www.sokal.lviv.ua  /Сокаль і Сокальщина/
контактипро нас, про проект
книга гостей
Фотогалерея

Минула доба за менше як 15 хвилин. м.Сокаль
Минула доба
за менше як 15 хвилин.
м.Сокаль


Відеокаталог

Нам цікаво знати:



Безкоштовні точки доступу до мережі інтернет від Інтернет та сервіс провайдер

МІНІСТЕРСТВО ДОХОДІВ І ЗБОРІВ УКРАЇНИ

Google


 
 

СОКАЛЬСЬКА ГІМНАЗІЯ Пропам’ятна книга

 Книги | Автори

СОКАЛЬСЬКА ГІМНАЗІЯ Пропам’ятна книга
Олег Романів

 

394

*

Записались усі в’язні. Міністр вислухав, може, п’ятдесят осіб. Усі ми го­ворили одне й те саме. Про нелюдське обходження з нами, про голод, про побої, про відсутність усього того, чим користується нормальний чоловік. Він пильно нас вислухав, робив якісь записи і не давав ніякої відповіді.

Але зміни наступили скоро. По-перше, пішов великий транспорт на волю, по-друге, перестали так бити, а по-третє, побільшили пайок хар­чів. Це вже дуже багато, бо дістали ми 330 г хліба і дещо більше жирів. Не так то багато, але вже не відчувалось так голоду. Перед нашими свя­тами Різдва Христового приїхав до табору о. Кладочний. Більшість із нас уже його знала, бо він їздив по всіх тюрмах, і там ми його зустрічали. Він нас усіх висповідав, відправив Богослужения, запричащав. Це була велика розрада для нас.

Поруч із моїм був сінник Романа Шухевича. На нашу коляду 1935 р. він розказував мені, що йому приснився дивний сон. Приснилися йому чоботи, один новий, а другий старий. Той старий він натягнув на ногу, а нового ніяк не міг натягнути. Я йому пояснив, що як у тюрмі сняться чо­боти, то значить, що він скоро піде на волю. Тільки ми почали збирати­ся — свисток і об’ява: „Арештований Шухевич з речами на коридор“. Він якось заціпенів від несподіванки. Ми допомогли йому скоро зібрати­ся. Як прощалися, я йому сказав: „Видиш, Романе, я тобі виворожив, що підеш додому“, а він сказав „Коб то додому“. І справді його забрали до тюрми. Підготовлявся варшавський процес за вбивство Пєрацького.

Того ж дня, як звичайно, у дні наших свят на ранній фіззарядці нас погнали довкола блоку. Дивлюсь, а переді мною біжить адвокат Володи­мир Горбовий. Десь поділися 100 кг його ваги, стенокардія, радикуліт. Він біжить нарівні з нами молодими, а всі хвороби десь пропали. От що зробили голод і праця на свіжому повітрі.

І знов потягнулися будні табірного життя. Праця, праця і ще раз тяжка праця. Але ми вже отряслися від першого шоку, почали органі­зовувати в кожній палаті гуртки, святкували національні свята, усе хтось з нас читав, очевидно, з пам’яті відповідну лекцію, радились на можли­вість втечі з табору, а навіть розробили відповідний план. У нашій пала­ті Дмитро Штикало найбільше розповідав нам про різні історичні факти, читав з пам’яті свої поезії. Свою „Думу про Березу“ він нам розказував по частинах кожного дня, ми виучували їх напам’ять і так ця дума в на­шій пам’яті вийшла з Берези на волю і збереглася у пам’яті декого по ни­нішній день. Дмитро Штикало був поетом і філософом, а потім журна­лістом. Це, безперечно, найсвітліший ум, якого видала Сокальська зем­ля, а каґебістська куля наздогнала його аж у Лондоні.

Дуже цікавим оповідачем був Тарас Боровець-„Тарас Бульба“. Він багато розповідав про життя Волині, багато фантазував і мріяв про щось велике. Ідеалом його ще тоді був Тарас Бульба Гоголя.

Тим часом у таборі життя ішло своїм порядком. Кожних три місяці відходив на волю транспорт звільнених, а на це місце привозили нових

 

RAM counter
додому
написати вебмайстру http://www.sokal.lviv.ua
Всі права застережено 2005
20:02, 11 грудня 2019 року
При передруці інформації у друкованому або електронному вигляді, посилання на Сокаль і Сокальщина обов'язкове.
Адміністрація порталу не несе відповідальності за зміст рекламних та інформаційних повідомлень і не завжди поділяє погляди авторів публіцистичних матеріалів
8-066-37-90-464