** неофіційна сторінка про м.Сокаль і Сокальський район
Зробити сторіку домашньою
Перейти на головну  - www.sokal.lviv.ua  /Сокаль і Сокальщина/
контактипро нас, про проект
книга гостей
Фотогалерея

Минула доба за менше як 15 хвилин. м.Сокаль
Минула доба
за менше як 15 хвилин.
м.Сокаль


Відеокаталог

Нам цікаво знати:



Безкоштовні точки доступу до мережі інтернет від Інтернет та сервіс провайдер

МІНІСТЕРСТВО ДОХОДІВ І ЗБОРІВ УКРАЇНИ

Google


 
 

СОКАЛЬСЬКА ГІМНАЗІЯ Пропам’ятна книга

 Книги | Автори

СОКАЛЬСЬКА ГІМНАЗІЯ Пропам’ятна книга
Олег Романів

 

392

*

лий душ. Яка то розкіш — перший раз після трьох місяців викупатися, змити з себе другу шкіру бруду й поту. Після купання видали нам тюрем­ні костюми з конопляного полотна, круглі шапки та сукняні плащі. На ноги дали т. зв. трепи — грубі дерев’яні підошви, спереду оббиті твер­дою шкірою-сирівцем. На плечах і рукавах — великі номери так, що від­тепер ми були „номерами“, прізвищ не можна було уживати, а тільки нас кликали „арештований №“ — у мене був № 93.

Та вся процедура з купанням і перебиранням відбувалась надворі, а хоч був ще кінець серпня, день був холодний і падав дрібний дощ. Я простудився і на другий день зголосився хворим. Фельдшер узяв мене за пульс і визначивши „здоровий“, послав до роботи. Того дня мене при­значили до роботи на території табору. Мною трусило, у роті пересохло, голова боліла. Погнали нас помпувати воду кератом. Колись до тої ро­боти, мабуть, запрягали коней, тепер людей по троє в’язнів до кожного дишля. Нас привели тільки трьох. Для трьох було дуже важко крутити кератом. Я, хворий, цілком вибився із сил. Послизнувся і впав. Палиця поліціянта підняла мене, але я другий раз упав. Якось дотягнув той день до вечора. На другий день я зголосився хворим до лікаря, але замість до лікаря поліціянт поставив мене до карного рапорту за відмову від робо­ти. Рапорт приймав заступник начальника табору. Він вислухав тільки поліціянта та й відразу засудив мене на три доби до карцеру на хліб і воду.

Карцер — це ще один засіб тортур для в’язнів. Кімната 2,5 х 1,2 м без вікон і вентиляції. Підлога бетонова, ніяких меблів. Одежу в нас забира­ли. Два рази на день, рано і ввечері, виливали по відру води на підлогу, харч півпорції хліба, тобто 125 г хліба і рано та ввечері півлітра води. Як я відсидів, а радше вистояв ті три дні, я мало пам’ятаю, бо весь час я мав високу температуру, мною трусило. На третій день, як відчинили двері, я упав. Завели мене до фельдшера. Він тим разом зміряв температуру і наказав покласти мене в кімнату хворих. Це була величезна кімната, вік­на забиті дошками, а посередині кімнати — чотири сінники. На одному сіннику лежав хворий в’язень Юзеф Пшибишевський. Це вже старий чоловік п’ятдесяти років, хворий на туберкульоз.

До мене прикликали табірного лікаря. По нинішній день згадую того чоловіка як лікаря і людину. Він мною опікувався, приносив ліки, яких у табірній аптечці не було. Обстежив мене і виявив двостороннє запалення легенів. Того ж дня уночі мій сусід дістав вилив крові. Знов прийшов лі­кар. Рятував Пшибишевського як міг, а мені казав відсунути мій сінник якнайдалі від хворого. На другий день Пшибишевського забрали, я зали­шився сам. Два рази в день приходив лікар, приносив мені ліки, поклав під сінник плитку шоколаду. Я почав скоро поправлятися. На десятий день я почувався уже зовсім добре і просив лікаря, щоб мене вже випи­сав, але він сказав, що не можна, бо надворі дуже погана погода, а то не погода була погана, а в казармах наводили порядки, бо мав приїхати по­ліський воєвода Кавецький. Перед кожним його приїздом наводили по­рядки і дисципліну, і все це з побоями і знущаннями.

 

RAM counter
додому
написати вебмайстру http://www.sokal.lviv.ua
Всі права застережено 2005
04:15, 13 грудня 2019 року
При передруці інформації у друкованому або електронному вигляді, посилання на Сокаль і Сокальщина обов'язкове.
Адміністрація порталу не несе відповідальності за зміст рекламних та інформаційних повідомлень і не завжди поділяє погляди авторів публіцистичних матеріалів
8-066-37-90-464