ДРУГОВІ ГОРИСЛАВУ Л А Б І

ДРУГОВІ ГОРИСЛАВУ Л А Б І
   Колишньому політв’язню
В чужинний край нас завела буремна доля,
Де дикість і печаль та вічна мерзлота,
Де людську честь топтала в муках підлота,
Де сонце майже рік блука за видноколом.

В тій мерзлоті, в дротах ми відшукали волю,
Куди її і нас жбурнула москвота
На смерть, на ниций глум, у тундру, в болота.
Щоб будувати там міста і шахти в болях.

Та не здолати їй наших тривких бажань,
Які становлять в нас життя міцну основу:
Віру у майбуття і українську мову.

В них світиться любов до рідного, до свого,
З ними уперто йдем до віку золотого,
В них предків заповіт і жах страшних страждань.