** неофіційна сторінка про м.Сокаль і Сокальський район
Зробити сторіку домашньою
Перейти на головну  - www.sokal.lviv.ua  /Сокаль і Сокальщина/
контактипро нас, про проект
книга гостей
Фотогалерея

Минула доба за менше як 15 хвилин. м.Сокаль
Минула доба
за менше як 15 хвилин.
м.Сокаль


Відеокаталог

Нам цікаво знати:



Безкоштовні точки доступу до мережі інтернет від Інтернет та сервіс провайдер

МІНІСТЕРСТВО ДОХОДІВ І ЗБОРІВ УКРАЇНИ

Google


 
 

СОКАЛЬСЬКА ГІМНАЗІЯ Пропам’ятна книга

 Книги | Автори

СОКАЛЬСЬКА ГІМНАЗІЯ Пропам’ятна книга
Олег Романів

 

390

*

режим побудував військові казарми. Серединою території казарм про­лягала дорога. З лівого боку дороги два величезні триповерхові будин­ки — казарми і різні господарські будівлі, а з правого боку будівлі для адміністрації.

Запровадили нас через подвійну браму з колючого дроту під блок №2 — так він називався. Був обгороджений високими і широкими дро­тяними засіками, так покрученими і переплетеними, що навіть птах через них не перелетів би.

Нас поставили у два ряди, перерахували, і так ми стояли, змучені, го­лодні, аж до вечора. Кругом тиша, казарми порожні, ми приїхали перші. Під вечір привели ще кілька груп в’язнів — комуністів із Варшави і групу поляків з Познаня та наших хлопців із Волині.

Нам не давали ні їсти, ні пити. Коли хтось попросив води, то дістав від поліціянта кілька ударів гумовою палицею. Наніч розмістили нас по 60 осіб у кімнатах на другому поверсі. Кімнати з бетонною долівкою ціл­ком порожні, тільки в одному куті — велика піч. Ми, змучені, голодні, попадали на підлогу. На другий день нас розділили на кілька груп і пове­ли до роботи. Одні робили порядки в казармі, другі навколо казарми, треті пішли до другого будинку, де мешкали поліціянти, а ще інші до керату помпувати воду. Люди падали від спраги, голоду, втоми, але полі­цейські кийки скоро піднімали їх на ноги і гнали до роботи. А все треба було робити бігом, іти можна було тільки в строю.

Тимчасом привели нові групи, так що нас зібралося майже п’ятсот арештованих. Увечері нам роздали сінники, виділили кухарів і з побоями загнали до кімнат. Ми порозумілися між собою і вирішили говорити тільки по-українському, і на другий день рано, коли нас поставили в два ряди і закомандували від правої порахувати, почалися страшні побої. Я був у ряді перший, сказав „раз“, другий сказав „два“, а вже третій (це був зі Сокальщини Теодозій Цьвікула) дістав кілька ударів палицею по голо­ві. Восьмим стояв мій брат Теодор,за слово „вісім“ побили його майже до непритомности. Так тягнулося десь до цифри двадцять п’ять, а що це забрало багато часу і вже був час на фіззарядку, закінчили дальший ра­хунок.

Та фіззарядка — це ще один спосіб знущання над нами. Нас була більшість молодих людей, але були старші та хворі. З першої тої зарядки пам’ятаю, як адвоката Володимира Горбового (у 1935 році боронив у варшавському процесі Степана Бандеру), хворого на серце, радикуліт, з вагою під 100 кг, коли він падав, поліцай бив його палицею, аж він зри­вався і біг дальше. Так повторювалось декілька разів при бігу довкола блоку (майже 500 м). Та фіззарядка складалася з кількох рухів руками, безконечної кількости присідань та бігу довкола блоку, що десять—двад­цять кроків „лягай“, „встань“ і далі біг.

Того ж дня, а це вже був третій день нашого перебування у Березі, дали нам сніданок. Він складався з 250 г хліба (на цілий день) і юшки, званої „журек“. Це засмажка з муки, розбавлена окропом. Це була наша

 

RAM counter
додому
написати вебмайстру http://www.sokal.lviv.ua
Всі права застережено 2005
10:43, 7 грудня 2019 року
При передруці інформації у друкованому або електронному вигляді, посилання на Сокаль і Сокальщина обов'язкове.
Адміністрація порталу не несе відповідальності за зміст рекламних та інформаційних повідомлень і не завжди поділяє погляди авторів публіцистичних матеріалів
8-066-37-90-464