** неофіційна сторінка про м.Сокаль і Сокальський район
Зробити сторіку домашньою
Перейти на головну  - www.sokal.lviv.ua  /Сокаль і Сокальщина/
контактипро нас, про проект
книга гостей
Фотогалерея

Минула доба за менше як 15 хвилин. м.Сокаль
Минула доба
за менше як 15 хвилин.
м.Сокаль


Відеокаталог

Нам цікаво знати:



Безкоштовні точки доступу до мережі інтернет від Інтернет та сервіс провайдер

МІНІСТЕРСТВО ДОХОДІВ І ЗБОРІВ УКРАЇНИ

Google


 
 

СОКАЛЬСЬКА ГІМНАЗІЯ Пропам’ятна книга

 Книги | Автори

СОКАЛЬСЬКА ГІМНАЗІЯ Пропам’ятна книга
Олег Романів

 

388

*

МОЯ ДОРОГА ДО БЕРЕЗИ КАРТУЗЬКОЇ

(Спогади колишнього сокальського гімназиста)

Володимир Небожукодин із довоєнних сокальських гімназистів, ак­тивно заанґажованих у протипольську визвольну боротьбу. Його спога­дияскраве свідчення мартирологу і самопожертви української молоді, серед якої було чимало вихованців Сокальської гімназії.

Багато тепер пишеться про репресованих, про суджених у 19401970 роки, багато друкується споминів із місць заслання, але, крім маленьких згадок, про один період нашої боротьби за нашу свободу, а саме про бо­ротьбу на територіях, які були окуповані Польщею, майже не згадується. Це старі часи, і з тих людей, які в ті часи героїчно ризикували свободою і життям, лишилися тільки одиниці, а в боротьбі брав участь фактично ці­лий народ. Ішла жорстока боротьба: з одного боку — українське насе­лення, а з другого — польський уряд. З нашого боку боротьба йшла дво­ма руслами. Одне — підпільна боротьба УВО, а відтак ОУН, а друге — просвітянська робота, закладання читалень „Просвіти“, гуртків „Рідної Школи“, „Союзу Українок“, „Сільського Господаря“, кооператив та різ­них релігійних товариств. Робота в тих організаціях ішла дуже бурхливо: театральні вистави, концерти, доповіді, фестини, регіональні свята та ін­ше. Паралельно з тією роботою йшла робота ОУН. Це різні терористич­ні акти, знищування провокаторів, високих державних чиновників тощо. Між тими двома напрямами ішла співпраця, одні допомагали другим, не було між ними ніякого антагонізму.

На нашу акцію реагував польський уряд і його посіпаки в терені. Арешти, суди, пацифікація, польщення наших шкіл, колонізація наших земель „мазурами“. У Львові в окружному (обласному) суді ішли безпе­рервно політичні судилища, сипались довголітні вироки, а наші славні адвокати Шухевич, Старосольський, Ганкевич та інші в поті чола боро­нили наших підсудних.

Уперше мене арештували в 1931 році. А це було так: я з двома това­ришами поїхали роверами в Карпати. 28 серпня верталися до Сокаля. Перед містом Стриєм затримала нас поліція. Списали з нас протоколи, питалися, де ми були, і наказали їхати прямо до Сокаля. На другий день, коли ми в’їздили до м. Сокаля, затримав нас наш товариш Іван Климів- „Легенда“ і порадив мені не їхати до дому, бо за мною уже кілька разів приходила поліція. Я не послухав його і тільки-но переступив поріг, як з’явилося двох поліціянтів, третій став під вікном. Зробили в мене осо­бисту ревізію, наклали на руки кайданки та й повели в поліцію. Там мене допитували від 15 по 29 серпня. А це у Трускавці застрелили начальника східного відділу польського міністерства закордонних справ Голуфка, і мене запідозріли в організації того атентату. Прикували кайданами до

 

RAM counter
додому
написати вебмайстру http://www.sokal.lviv.ua
Всі права застережено 2005
18:55, 11 грудня 2019 року
При передруці інформації у друкованому або електронному вигляді, посилання на Сокаль і Сокальщина обов'язкове.
Адміністрація порталу не несе відповідальності за зміст рекламних та інформаційних повідомлень і не завжди поділяє погляди авторів публіцистичних матеріалів
8-066-37-90-464