** неофіційна сторінка про м.Сокаль і Сокальський район
Зробити сторіку домашньою
Перейти на головну  - www.sokal.lviv.ua  /Сокаль і Сокальщина/
контактипро нас, про проект
книга гостей
Фотогалерея

Минула доба за менше як 15 хвилин. м.Сокаль
Минула доба
за менше як 15 хвилин.
м.Сокаль


Відеокаталог

Нам цікаво знати:



Безкоштовні точки доступу до мережі інтернет від Інтернет та сервіс провайдер

МІНІСТЕРСТВО ДОХОДІВ І ЗБОРІВ УКРАЇНИ

Google


 
 

СОКАЛЬСЬКА ГІМНАЗІЯ Пропам’ятна книга

 Книги | Автори

СОКАЛЬСЬКА ГІМНАЗІЯ Пропам’ятна книга
Олег Романів

 

387

*

Б’янка ГУДИМ

Життя і навчання гімназистів-українців у довоєнній гімназії було складним і постійно носило печать національної дискримінації. У Со­кальській гімназії українців трактували як елемент зайвий, непотрібний і ненадійний, хоча рівень знань у нас часто був вищий, ніж у поляків. Ук­раїнці і жиди у своїй більшості належали до кращих учнів. Поляків рідко питали, вони сиділи, наче німі. Вважаю, що гімназія випускала останніх, за малими винятками, як піванальфабетів. До них ніколи не було претензій, хоча на лекціях українських професорів — Дем’янчика, Бутринського, Слюзара — поляки бешкетували, не давали вести занять, доводячи професо­рів до неприємних ситуацій.

До здібних, прекрасних гімназистів належали Леся Воробій, Іван Шевчук, Микола Нечай, Михайло Маївський, Марія Демчук, Стефа Ка­раван, жид — Собель, полька — Марія Романовська та чимало інших.

За нами слідкували. Ми, українці, були в центрі уваги всіх професо­рів і самого директора Вітека, який вечорами спацерував уздовж бур­сацького і гімназійного плоту, підслуховуючи, що ж там діється, про що говориться і що співається у цій українській бурсі, де префектом був Гри­горій Гудим.

У 1936 р. мене й Орисю Чайковську вислали батьки у пластунський табір біля Підлютого, де була літня резиденція Митрополита Шептицького, на гору Сокіл, на один місяць, хоча формально Пласт був уже роз­пущений поляками. В гімназії це сприйняли як виклик проти „польськости“.

1937 рік був роком „малих репресій“. 3-го травня у день польської конституції, яку відзначали святково й офіційно, згідно з директивою, яка пішла із старших класів стисло конфіденційно, на параді-поході гім­назистів біля постаменту Пілсудському на головній вулиці, де стояла вся ієрархія сокальської влади, ми швидко зірвали з рукавів біло-червоні пов’язки. Наслідки були такі: декого викинули з гімназії, декого обдару­вали двійкою і не перевели в наступний клас, дехто сам виїхав.

Між собою ми розмовляли по-українському, що було формально за­боронено. Це теж давало свій „протестаційний“ ефект.

З ностальгією згадую своїх колег того часу. Де ж вони тепер, ті со- кальські гімназисти довоєнних літ? Чимало з них уже відійшло у вічність, а скільки їх забрав молох війни і репресій? Багато з них загинуло у війні, в лавах УПА, на совєтському фронті в дивізії „Галичина“, у таборах ҐУ- ЛАҐ-у, а також в німецьких, польських і словацьких таборах.

Світла їм пам’ять! Дорогі, святі спогади про них нехай будуть їм да­ром вірних відданих сердець!

 

RAM counter
додому
написати вебмайстру http://www.sokal.lviv.ua
Всі права застережено 2005
20:41, 8 грудня 2019 року
При передруці інформації у друкованому або електронному вигляді, посилання на Сокаль і Сокальщина обов'язкове.
Адміністрація порталу не несе відповідальності за зміст рекламних та інформаційних повідомлень і не завжди поділяє погляди авторів публіцистичних матеріалів
8-066-37-90-464