** неофіційна сторінка про м.Сокаль і Сокальський район
Зробити сторіку домашньою
Перейти на головну  - www.sokal.lviv.ua  /Сокаль і Сокальщина/
контактипро нас, про проект
книга гостей
Фотогалерея

Минула доба за менше як 15 хвилин. м.Сокаль
Минула доба
за менше як 15 хвилин.
м.Сокаль


Відеокаталог

Нам цікаво знати:



Безкоштовні точки доступу до мережі інтернет від Інтернет та сервіс провайдер

МІНІСТЕРСТВО ДОХОДІВ І ЗБОРІВ УКРАЇНИ

Google


 
 

СОКАЛЬСЬКА ГІМНАЗІЯ Пропам’ятна книга

 Книги | Автори

СОКАЛЬСЬКА ГІМНАЗІЯ Пропам’ятна книга
Олег Романів

 

385

*

і проблеми, яких ми самі ніяк не доглянули б. Він вказував нам шлях до осягнення знань і при кожній нагоді підкреслював нам важливість освіти.

На так званих екзортах перед Службою Божою кожної неділі о. д-р Вергун не просто „проповідував“, а навчав нас. Наші юні серця і мозки, спрагнені науки, вбирали в себе, як губка, бодай краплини з його обшир- них знань. Наш катехит не обмежувався навчанням релігії та історії Церкви. Він давав нам і в неділі справжні лекції, переплетені цитатами зі світової літератури, презентував нам зразки мистецтва тощо. Від о. д-ра Вергуна, будучи в 5-й клясі, я уперше почула і захопилася твором „Бо­жественна комедія“ Данте і його романтичною Беатріче.

Після екзорти, підтримані на дусі, заохочені до дальшої праці над со­бою, ми йшли парами з будинку гімназії до величавої церкви Св. ап. Пет­ра і Павла на Службу Божу. Наш похід-марш був наче символом походу вгору до вершин, „пер аспера ад астра“, коли ми всі гуртом ступали схо­дами все вище до храму безконечної мудрости Божої.

Тут, у храмі Св. ап. Петра і Павла, ми знаходили місце і час на даль­ші роздумування, на аналізу себе самих і Всесвіту. Тут людина почувала себе маленькою крихіткою, незамітною істотою, яка могла тільки повто­рювати за Сократом — „Ойда готі уден ойда“ — „Знаю, що нічого не ві­даю“, чи радше, що „так мало знаю“. І ця істина правдива й актуальна протягом усього життя людини.

Всі ми, як це притаманне молоді все і всюди, мали свої мрії, надії, по­риви й палкі бажання. І, як звичайно, більшість наших мрій і задумів розбивалася об каміння твердої дійсности. Іржаве „решето“ долі бага­тьох із нас, опинившись у руках неприязно до нас налаштованих „нас­тавників“, пересівало нас так, щоб якнайменше нас дійшло до матури й до здобуття свідоцтва зрілости.

Чимало українських учнів відпадало головно через значні фінансові труднощі. Річна оплата за навчання була 220 злотих, у двох ратах по 110 злотих. На ті часи це була величезна сума для більшости учнів із сіль­ської молоді.

Згадати б про наш дівочий гурток. В 1934 році було нас, дівчат-українок, у всіх відділах 5-ї кляси десять: Маруся Ничай, Слава Сенів, Слава Вергун, Маруся Свидницька, Галя Ніткевич, Ірина Була, Люся Хом’як, Стефа Тріска, Марійка Довгун і Люба Котик. Дві з них перейшли до ін­ших гімназій, одна склала матуру в 1937 р., а ще одна в 1938 р. Решта відпали зовсім від навчання, або склали іспит зрілости в пізніших роках.

Сокальська гімназія була від 1932 року коедукаційною, а хлопців по клясах було набагато більше, як дівчат. У моїх гімназійних роках (1932— 1937) одним із важливіших досягнень у житті української молоді в Сокалі було влаштовування у своїх школах Шевченківського свята кожного ро­ку в березні.

В 1935 році студенти гімназії домовилися зі студентами учительської семінарії, щоб спільно влаштовувати Шевченківські концерти. Не прига­дую собі вже, хто був ініціатором того щасливого почину, але вислід був

 

RAM counter
додому
написати вебмайстру http://www.sokal.lviv.ua
Всі права застережено 2005
12:07, 7 грудня 2019 року
При передруці інформації у друкованому або електронному вигляді, посилання на Сокаль і Сокальщина обов'язкове.
Адміністрація порталу не несе відповідальності за зміст рекламних та інформаційних повідомлень і не завжди поділяє погляди авторів публіцистичних матеріалів
8-066-37-90-464