** неофіційна сторінка про м.Сокаль і Сокальський район
Зробити сторіку домашньою
Перейти на головну  - www.sokal.lviv.ua  /Сокаль і Сокальщина/
контактипро нас, про проект
книга гостей
Фотогалерея

Минула доба за менше як 15 хвилин. м.Сокаль
Минула доба
за менше як 15 хвилин.
м.Сокаль


Відеокаталог

Нам цікаво знати:



Безкоштовні точки доступу до мережі інтернет від Інтернет та сервіс провайдер

МІНІСТЕРСТВО ДОХОДІВ І ЗБОРІВ УКРАЇНИ

Google


 
 

СОКАЛЬСЬКА ГІМНАЗІЯ Пропам’ятна книга

 Книги | Автори

СОКАЛЬСЬКА ГІМНАЗІЯ Пропам’ятна книга
Олег Романів

 

384

*

мі. Пані Броніслава Вергунова походила з родини Татарнюків у Озерянах. Це була особа винятково лагідної вдачі, завжди погідна і привітна. Дітей у сім’ї було четверо: Маруся, Славця, Ромко і Любко. Маруся дуже рано вийшла заміж за Софрона Коліду, згодом — священика. Мали вони сина Юрка і донечку Надю.

Слава була моєю гімназійною товаришкою. Позаяк вона мала всі потрібні шкільні підручники, то я часто приходила до неї, щоб разом учитися. Панство Вергуни і їхні діти ставилися до мене майже як до чле­на їхньої родини. Особливо Славця була зі мною завжди дуже щира й сердечна, і я зберегла пам’ять про неї як про найкращу подругу моєї юности.

Панство Вергуни були незвичайно гостинні. При довгому їдальному столі в їхній хаті мало коли засідала тільки сама родина. Звичайно гос­тював у них ще хтось з їхньої подальшої родини, а дуже часто й прина­гідні особи, що в обідню пору зайшли в хату. Господарі любили частува­ти всіх за українським звичаєм „чим хата багата“. А їхня хата була справді багата любов’ю і щирістю.

Сумом повіяло в цій гостинній і гамірній хаті по несподіваній смерті їхньої найстаршої доні Марусі. Вона померла у віці 20-21 років, після на­родження другої дитини — Наді. В той час не було ще ліків, щоб запобіг­ти післяпологовим комплікаціям. Залишилися сирітками маленький Юр- чик і немовлятко Надя. Розпука огорнула цілу родину. Маленьку сирітку привезено до Сокаля з найнятою в горах нянею Ганною, яка годувала своєю груддю кволе дитятко.

Отець Теодор дуже любив цю свою внучку. Він звичайно сам заколи­сував її до сну тихенькою піснею, а при тому до сліз тужив за так перед­часно згаслою донею Марусею. Запам’ятався мені такий момент. Спля­чій дитині почала докучати настирлива муха. Бриніла над нею, сідала то на головку, то на ручку, перебиваючи дитині сон. Отець Теодор терпели­во відганяв муху, а нарешті зловив її і викинув за вікно. Поглянувши на присутніх у кімнаті, тихо промовив:

— Отака нікому не потрібна муха має право на життя, а моя Маруся, як скошена квітка, лежить у холодній землі...

При тих словах обтер з очей сльози, а нам усім стискалося серце на вид тієї розпачі й болючого почуття безсилля жорстоко долею діткненої людини.

Панство Вергуни до кінця свого життя сердечно піклувалися своїми внуками і навіть за дуже несприятливих життєвих умов вивели їх у люди.

Як учитель і виховник, о. д-р Т. Вергун завжди радо ділився багат­ством свого знання й досвіду зі своїми учнями. А знання і пам’ять у ньо­го були феноменальні. Під час лекцій він без заглядання до записок циту­вав з пам’яті клясичні уривки з Гомерової „Іліяди“ та „Одіссеї“, з Цице­рона, Овідія, Ґете, Шіллера... Це була справді всебічно освічена людина. Як наш катехит, о. д-р Вергун розкривав нам, молодим учням, очі на речі

 

RAM counter
додому
написати вебмайстру http://www.sokal.lviv.ua
Всі права застережено 2005
00:30, 14 грудня 2019 року
При передруці інформації у друкованому або електронному вигляді, посилання на Сокаль і Сокальщина обов'язкове.
Адміністрація порталу не несе відповідальності за зміст рекламних та інформаційних повідомлень і не завжди поділяє погляди авторів публіцистичних матеріалів
8-066-37-90-464