** неофіційна сторінка про м.Сокаль і Сокальський район
Зробити сторіку домашньою
Перейти на головну  - www.sokal.lviv.ua  /Сокаль і Сокальщина/
контактипро нас, про проект
книга гостей
Фотогалерея

Минула доба за менше як 15 хвилин. м.Сокаль
Минула доба
за менше як 15 хвилин.
м.Сокаль


Відеокаталог

Нам цікаво знати:



Безкоштовні точки доступу до мережі інтернет від Інтернет та сервіс провайдер

МІНІСТЕРСТВО ДОХОДІВ І ЗБОРІВ УКРАЇНИ

Google


 
 

СОКАЛЬСЬКА ГІМНАЗІЯ Пропам’ятна книга

 Книги | Автори

СОКАЛЬСЬКА ГІМНАЗІЯ Пропам’ятна книга
Олег Романів

 

383

*

Люба КОТИК-ГАЛІБЕЙ

СПОГАД ЗІ ШКОЛИ В СОКАЛІ

Як у Белзі, так і в Сокалі народні школи для дівчат були ведені сестрами-феліціянками в польському шовіністичному дусі. Вчительки-законниці змушували нас розмовляти лише польською мовою. Українська мова була теж одним із предметів навчання, але вчила її нас сестра, яка сама слабо нею володіла, так що ми, учениці, не раз мусили поправляти її граматику.

Сестри-учительки були різних характерів, але спільним для них усіх був притаманний полякам шовінізм, зокрема в Сокалі. Моїй сестрі Наді досить сильно далася взнаки сестра Сикстуса. Мене вчила сестра Флявія, зразу в Белзі, а потім у Сокалі. Сестра Флявія, яка в Белзі ставилася до мене звичайно приязно, по нашому переїзді до Сокаля скоро змінила своє ставлення. Навіть моє ім’я „Люба“, зглядно „Любов“, перемінила самочинно на польське „Мілосьць“ і так виписувала його на моїх свідоц­твах: „Мілосьць Котик“. Так було аж до кінця сьомої кляси народньої школи.

Коли я внесла заяву на дозвіл складати вступний іспит до гімназії, урядовець відкинув мою заяву, мовляв, ім’я на свідоцтві не згідне з мет­рикою народження. Отже, хоч були вже літні вакації, мені довелося від­шукати мою учительку п. Анну Романовську та наполягати, щоб вона переписала моє останнє свідоцтво на ім’я „Любов“. З того часу я вже не мала нічого спільного з „Мілосьцю“.

У Сокалі учні народних шкіл ходили на Богослужения до церкви Святого Михайла на вулиці Шляхетській. Привілей учащати до церкви Святих ап. Петра і Павла мали тільки гімназисти і семінаристи.

Моїм катехитом був о. Лука Салук, зразу в Белзі, а потім у Сокалі. Це було в 1925-1932 роках. Ми, школярі, скоро збагнули, що наш отець катехит був не тільки священиком, а й щирим українським патріотом. Він не раз сварився з сестрами-феліціянками, закидаючи їм загарбницькі інтенції щодо України і молодих українських душ.

За ініціативою о. Салука і під проводом пані Салукової ми — дівчата народної школи — належали до Марійської дружини. Пані Салукова зорганізувала також дівочий хор і ревно вчила нас церковних пісень, що їх ми з набожністю співали кожної неділі і свята в часі Служби Божої, яку для нас відправляв о. катехит Лука Салук. Ми співали зі справжнім натхненням, вдивляючись у чудово вирізьблене обличчя нашої дириґент- ки. Краса пані Салукової цілком гармоніювала з іконами чи образами преподобних юних мучениць із „Житій святих“.

З моїми гімназійними роками в Сокалі тісно пов’язані спомини про шляхетну сім’ю панства Вергунів. Отець д-р Теодор Вергун, що походив із Цеблова, був високоосвіченою людиною, мав докторат із студій у Ри-

 

RAM counter
додому
написати вебмайстру http://www.sokal.lviv.ua
Всі права застережено 2005
14:38, 8 грудня 2019 року
При передруці інформації у друкованому або електронному вигляді, посилання на Сокаль і Сокальщина обов'язкове.
Адміністрація порталу не несе відповідальності за зміст рекламних та інформаційних повідомлень і не завжди поділяє погляди авторів публіцистичних матеріалів
8-066-37-90-464