** неофіційна сторінка про м.Сокаль і Сокальський район
Зробити сторіку домашньою
Перейти на головну  - www.sokal.lviv.ua  /Сокаль і Сокальщина/
контактипро нас, про проект
книга гостей
Фотогалерея

Минула доба за менше як 15 хвилин. м.Сокаль
Минула доба
за менше як 15 хвилин.
м.Сокаль


Відеокаталог

Нам цікаво знати:



Безкоштовні точки доступу до мережі інтернет від Інтернет та сервіс провайдер

МІНІСТЕРСТВО ДОХОДІВ І ЗБОРІВ УКРАЇНИ

Google


 
 

СОКАЛЬСЬКА ГІМНАЗІЯ Пропам’ятна книга

 Книги | Автори

СОКАЛЬСЬКА ГІМНАЗІЯ Пропам’ятна книга
Олег Романів

 

373

*

була перша правдива школа плекання рідної пісні у всіх її формах: цер­ковній, народній — побутовій, і класичній. Тут був початок любови до української пісні. Тож і не диво, що молодь — дівчата і хлопці — усюди, де тільки могли, — співали! Співали в церкві на прославу Бога, співали в час дозвілля, коли сходились разом по домах; зі співом на устах вируша­ли на прогульки: на „Валявку“ чи до Поторицького лісу на конвалії... Не диво, що українська пісня славна в цілому світі, бо українська молодь її любила і плекала. Не диво, що наші церковні й громадські хори в кожній місцевості на рідних землях мали багато добрих співаків!

* * *

Гімназійні учні в той час, треба сказати, добре пильнували книжку й науку; хоч і як тяжко, бувало, їм приходилось, переходили рік за роком на вищий щабель у вищу клясу — з малими винятками. Також пошану­вання авторитету було велике. Молодші учні нижчих кляс бачили у своїх старших товаришах з вищих кляс авторитет, гідний наслідування. Ниж­чий клясою учень завжди вітав старшого учня — на вулиці здіймав перед ним шапку. Знав, що коли зайде потреба, він завжди може розраховува­ти на його допомогу. Любов і взаємна пошана ціхували тодішню сокальську середньошкільну молодь.

У вільний від навчання час — у суботи пополудні, неділі і свята, в осінніх і зимових місяцях — учні переважно збиралися у хаті котрогось із своїх товаришів, засвоювали знання гри на гітарі, скрипці чи фортепіяні, влаштовували шахові турніри, що були тоді дуже популярні, дехто на­віть вивчав „есперанто“. Одним із таких пунктів, де сходились гімназис­ти, була наша хата. У просторій кухні засідали ми за великим столом і забавлялися, як лиш знали. Приходили тоді до мене Дорко Небожук, Орко Іванець, Юзько Караван, Ксаверко Уласевич (семінарист), Ізидор Ва­рениця, Данко Стефанишин, Ромко Голічек, Іван Смаль, Іван Полішко, Євген Пизюр, Льоньо Мартинович. Часом приходили ще й інші хлопці, але названі були майже щотижня у мене.

Як була відповідна погода, ми гуртками вибиралися на ковзанку по замерзлій ріці Буг чи на озері Малані. Інші брали санки і з’їжджали з гори на Шляхетській вулиці.

В теплі погідні дні навесні ми збиралися на прогулянки до Поториць­кого лісу чи на „Валявку“. Веселі розмови, сміх, гамір і пісні лунали скрізь. Ми йшли в поля пекти бараболю, очевидячки, з піснею на устах. Безжурна молодість брала гору над сірими буднями...

Гімназійні розваги, як офіційні шкільні забави, читальню з різними іграми й забавами українські учні ігнорували. Там сходилися тільки по­ляки. Ми творили між собою гуртки, що сходились часто, як тільки наставав час дозвілля, і разом приємно проводили вільні години. Тут входили не тільки гімназисти, а й семінаристки й семінаристи, з якими ми завжди були в добрих стосунках. Одним із таких гуртків була т. зв. „Наша пачка не журись“ — дівчата і хлопці, — куди і я належав. Як при-

 

RAM counter
додому
написати вебмайстру http://www.sokal.lviv.ua
Всі права застережено 2005
13:30, 14 грудня 2019 року
При передруці інформації у друкованому або електронному вигляді, посилання на Сокаль і Сокальщина обов'язкове.
Адміністрація порталу не несе відповідальності за зміст рекламних та інформаційних повідомлень і не завжди поділяє погляди авторів публіцистичних матеріалів
8-066-37-90-464