** неофіційна сторінка про м.Сокаль і Сокальський район
Зробити сторіку домашньою
Перейти на головну  - www.sokal.lviv.ua  /Сокаль і Сокальщина/
контактипро нас, про проект
книга гостей
Фотогалерея

Минула доба за менше як 15 хвилин. м.Сокаль
Минула доба
за менше як 15 хвилин.
м.Сокаль


Відеокаталог

Нам цікаво знати:



Безкоштовні точки доступу до мережі інтернет від Інтернет та сервіс провайдер

МІНІСТЕРСТВО ДОХОДІВ І ЗБОРІВ УКРАЇНИ

Google


 
 

СОКАЛЬСЬКА ГІМНАЗІЯ Пропам’ятна книга

 Книги | Автори

СОКАЛЬСЬКА ГІМНАЗІЯ Пропам’ятна книга
Олег Романів

 

372

*

для учнів гімназії, а не для публіки з міста. Це був останній шовіністич­ний акт директора У. Пшиправи перед його відходом на пенсію.

Опікуном Марійської дружини був український катехит. Це товари­ство, як релігійне, мало більше свободи і не підлягало такій суворій кон­тролі шкільної влади. Щорічні загальні збори Марійської дружини виби­рали управу і намічали план праці. Марійська дружина брала активну участь у церковних урочистостях, зокрема у прийманні нових членів і співанні у травні ІІараклисів до Пречистої Діви Марії, та у збірних кон­цертах, що їх не тільки школи, а й старша громадськість міста влаштову­вали на честь Марії (напр., збірна Марійська академія 7 квітня 1935 р.).

Головами Марійської дружини, яких я пам’ятаю, були Богдан Стефанишин (двічі), Іван Тетерка, Євген Петришин, Роман Книш. Позаяк тут не було такої контролі, то часто теми релігійних рефератів були більш націо­нального характеру — головно історичні, а наш катехит о. д-р Т. Вергун часто закривав очі на це „порушення правил“.

Український гімназійний хор до 1933 р. був чоловічий. Диригентами були Ярослав Кнейчук, Богдан Шилкевич, Богдан Горбачевський. У 1933 р. цей хор переформовано на мішаний. Диригентами були Роман Книш, Микола Нечай. Ця організація давала нам перевагу над польськими уч­нями. Кілька разів поляки пробували організувати свій хор, та хоч вони мали 100-відсоткову підтримку шкільної влади, зокрема директора, це їм не вдавалося. Це ще один доказ, що співучим народом на українській землі є тільки українці!

До хору належали всі учні, які мали слух і голос, а такими були май­же всі. Хор співав у церкві на шкільній Службі Божій о 9-й год. ранку — кожної третьої неділі на зміну з чоловічим і жіночим семінарійними хо­рами. Від початку шкільного року до березня йшло приготування пісень на Шевченківський концерт. Перед Різдвом хор співав у церкві колядки. Учні роз’їжджались на зимові вакації перед Різдвом, а верталися до шко­ли по Новім Році (ст. стилю). Традицією було, що наш гімназійний хор збирався на Щедрий вечір у бурсі Святого Миколая на Шляхетській ву­лиці і йшов колядувати звичайно до батьків хористів, українських учите­лів, лікарів, адвокатів. Але шкільна влада не дозволяла нам ніяких гро­шових збірок на українські потреби. Тому, коли нас по домах запитували про збірковий список пожертв або на яку потребу колядуємо, ми відпові­дали: „Ми прийшли до вас з радісною вісткою Рождества Божого Сина!“ Один із хористів виголошував господарям побажання, і ми хотіли йти далі, але звичайно двері широко відчинялись, нас просили досередини й радо та щиро гостили. Серед веселого настрою, розмов і співу минав цей Щедрий вечір — „коляди традиційної, безінтересовної і милої Богу“, бо коляда ця йшла зі щирого українського юнацького серця! Не на заробі­ток, не з комерційних міркувань, а на прославу Дитяти Ісуса!

Проби хору відбувалися звичайно кожної суботи пополудні — і це був не якийсь обов’язок, а правдива культурна розвага і приємність. Як пригадую собі, рідко коли було так, щоб на пробі когось бракувало. Це

 

RAM counter
додому
написати вебмайстру http://www.sokal.lviv.ua
Всі права застережено 2005
11:55, 14 грудня 2019 року
При передруці інформації у друкованому або електронному вигляді, посилання на Сокаль і Сокальщина обов'язкове.
Адміністрація порталу не несе відповідальності за зміст рекламних та інформаційних повідомлень і не завжди поділяє погляди авторів публіцистичних матеріалів
8-066-37-90-464