МОЯ УКРАЇНКО

МОЯ  УКРАЇНКО

Навік нас Бог з’єднав в снігах на чужині,
Віру велів нам у серцях нести,
 І міцності вділив, щоб встояти в борні,
Аби не схибили в житті ні я, ні ти.
Одна-одинока у небі високім
З’явилась Полярна зоря,
Милуєшся нею, моя кароока,
А вами милуюся я.
Холодні сніжини встеляють стежину,
Пурга поміж вишками мчить,
Нас тут на чужині і там Україну
Московський катюга гнітить.
До мене пригорнись, кохана, руку дай,
Торкнися губ моїх пелюстками,
Надією проймись, на зиму не зважай
І наше все життя пройдем не пусто ми.
У очі чудові дивлюся, любове,
В них чаром цвітуть небеса,
В твоїй милій мові у кожному слові
Звучить незбагненна краса.
Моя українко, ти мати і жінка,
З тобою хоч світ обійти,—
Веселиш домівку голосом сопілки,
Даруєш моря доброти.