ВІРЮ ТВЕРДО

Моє коріння в глиб віків сягає,
Із древності п’ю життєву снагу,
Живить вона в мені чуття безкрає
Любити Україну дорогу.

Із юних літ трощу залізні пута
Палючим словом, ділом і мечем,
В які Вітчизна сотні літ закута,
Бо від них біль мене завжди пече.

Ділили нашу землю супостати
І кожен з них мав до насильства хист...
Я йшов свій край з їх лапищ виривати,
Щоби не впав, як той осінній лист.

Нам шваб на шию вішав гакенкройца,
Нам польський ожел груди роздирав,
Московський зайда відбирав в нас сонце...
І люд супроти їх оков повстав.

Ось так зродилася УПА із болю,
Що раболіпну зняла з люду тінь
І била всіх, хто ніс до нас сваволю,
Проклала волі шлях для поколінь.

Нам не здавалось, що ми вже не можем
Позбутись рабства, встати із колін,
Хоч ще тиснуло нас ярмо вороже,
Але й на нього впала смертна тлінь.

Ворог зумів мені підтяти крила,
В тюрмі нескореного муштрував,
Де гартувалась незборима сила,
Щоб знов звестись на захист людських прав.
Свободи Сяйво нас благословляє, -
Минуться смутки і з ясних висот,
Народ правдива воля поєднає...
Більших мені не треба нагород.

В нашім народі запанує віра,
Якої я ніколи не губив,
І в чужині холодній, і допіру,
Її ціную вище всяких див.

Бо твердо вірю: Україна-мати
Вже не зазнає болісних падінь,
Серед держав їй квіткою зростати,
Стриміти у промінну височінь.