** неофіційна сторінка про м.Сокаль і Сокальський район
Зробити сторіку домашньою
Перейти на головну  - www.sokal.lviv.ua  /Сокаль і Сокальщина/
контактипро нас, про проект
книга гостей
Фотогалерея

Минула доба за менше як 15 хвилин. м.Сокаль
Минула доба
за менше як 15 хвилин.
м.Сокаль


Відеокаталог

Нам цікаво знати:



Безкоштовні точки доступу до мережі інтернет від Інтернет та сервіс провайдер

МІНІСТЕРСТВО ДОХОДІВ І ЗБОРІВ УКРАЇНИ

Google


 
 

СОКАЛЬСЬКА ГІМНАЗІЯ Пропам’ятна книга

 Книги | Автори

СОКАЛЬСЬКА ГІМНАЗІЯ Пропам’ятна книга
Олег Романів

 

366

*

Роман КНИШ

СПОМИНИ ГІМНАЗИСТА ПРО СОКАЛЬ І СОКАЛЬСЬКУ ГІМНАЗІЮ[*]

Сокаль — місто Галицької землі, за 86 км на північ від столиці — го­рода князя Лева, на межі між Галицькою і Волинською землями (за поль­ської окупації т. зв. сокальський кордон) — пережило протягом своєї іс­торії різні окупації, славу і недолю українського народу, що боровся за свободу і життя, падав не раз знеможений і знову зривався, відроджений, як Фенікс, до нової боротьби. Характер Сокальщини ніколи не змі­нювався; національна свідомість, любов до рідної землі і вільної, неза­лежної Батьківщини характеризували мешканців Сокальської землі.

Сокаль розкинувся на узгір’ї над річкою Бугом, що широкою смугою своїх тихих вод оперізує місто від заходу; на тому боці — широкі зелені оболоні, які восени — по дощах і зливах, і навесні — по весняних розтопах снігів і льодів, ця тиха й на вигляд спокійна ріка покривала грізними шумними хвилями повені. Тоді Буг-ріка виглядала, як море широке від міста аж до Забужжя по другому боці; а всередині, як острів, стояв обли­тий водами старовинний монастир ченців-Бернардинів.

Місто тонуло в зелені садів і дерев. Головна вулиця обсаджена каш­танами, що буйно цвіли навесні... Не було тут пишних будівель, крім ви­соких куполів-бань церкви Святих ап. Петра й Павла і будинків гімназії та чоловічої учительської семінарії; муровані кам’яниці в ринку і довкру­ги чергувалися з дерев’яними, дахівкою й соломою критими хатами мі­щан на передмістях.

Від півночі, сходу і півдня розлогі врожайні поля хвилювали море зо­лотої пшениці, а на зелених межах червоніли маки... Тут восени шкільна молодь розпалювала ватри, пекла бараболю, а осінні дими снувались у простори. А ще дальше, на обрії темніли ліси...

Сокаль — тихе, спокійне місто. Не було тут хмародерів, великоміського блиску, багатства. Скільки великих, пишних міст-столиць бачив я у своїй мандрівці-скитальщині по світі, але тебе, моє родинне місто, не проміняв би я за ніяке інше у світі!

Сокаль — місто, в якому я провів свої молоді літа. Місто, де навчив­ся любити рідну землю, свій народ. Місто, у святинях якого зносив до Творця щирі молитви за кращу долю країни моїх предків! Де навчився працювати, де на навчанні й забаві з друзями безжурно минав час, де життя учило мене поборювати труди й невдачі, де мої батько й мати охо­роняли мене перед небезпеками і горем, де вперше дівочі очі в серце й ду­шу гляділи...



[*] В цьому і наступних нарисах збережено в основному правопис авторів.— Прим. ред.

 

RAM counter
додому
написати вебмайстру http://www.sokal.lviv.ua
Всі права застережено 2005
20:14, 8 грудня 2019 року
При передруці інформації у друкованому або електронному вигляді, посилання на Сокаль і Сокальщина обов'язкове.
Адміністрація порталу не несе відповідальності за зміст рекламних та інформаційних повідомлень і не завжди поділяє погляди авторів публіцистичних матеріалів
8-066-37-90-464