336
*
Тихон ЛЕЩУК
Тихон
Лещук народився 1926 р. в Раві- Руській у родині греко-католицького священника-катехита Осипа Лещука і вчительки гімназії Ольги з Князів, голови
Рава-Руської філії Союзу Українок. Йому було лише 8 років, коли трагічно
обірвалося життя матері.
Виховання Тихона, як і старшого брата
Созонта (згодом активного члена ОУН, учасника похідної групи), і сестер
Богдани і Марії лягло повністю на плечі батька — українського письменника,
громадського діяча, котрий як учасник визвольних змагань 1918-1920 рр. перелив
свій біль і страждання у серця дітей.
Допитлива натура Тихона проявилася
вже під час навчання у Раві-Руській вселюдній школі, а відтак у Белзькій і
Сокальській гімназіях. В останній навчався у 5-7 класах (1941-1944). Веселий і
цікавий, енергійний і працьовитий Тихон любив спорт, зокрема футбол, який
організовував під час шкільних вакацій і популяризував серед сільської молоді
Белзчини, коли приїздив до родини.
Потяг до знань і
виховання у великій побожності привели Тихона Лещука на навчання до духовної
семінарії у Львові (1944-1945), після закриття якої наступили роки служби в
совєтській армії, а по суті поневірянь в Середній Азії, Далекому Сході, на
Сахаліні та Курильських островах. Отримані знання та гарт від батька і в
родинному колі, а також вплив українського духовного оточення окреслили його
національну свідомість, яку чесно проніс крізь роки випробувань.
Повернувшись у
1951 р. до Львова, вступив на навчання до вечірньої школи робітничої молоді, де
склав екзамени на атестат зрілости. В 1951- 1956 рр. студіював німецьку
філологію на факультеті іноземних мов Львівського державного університету, а
далі працював учителем німецької мови в Рожищенській середній школи на Волині.
З 1958 р.
розпочинає працю на кафедрі іноземних мов Львівської політехніки, де й
викладає до сьогоднішнього дня. В 1970 р. захистив кандидатську дисертацію і
отримав звання доцента (1975), став дійсним членом Географічного товариства з
галузі краєзнавства. Відомі його праці „Корисні копалини Волині“ (1979),
„Розкопки біля Белза“ (1983), „Чи можуть вулкани служити людині“ (1989).
Коло його наукових
зацікавлень — лексикографія. Протягом останніх років появилися друком праці Т.
Лещука „Словотворення і науково- технічний поступ“ (1993), „Проблеми фахової
лексики“ (1994), „В царині мовного інтелекту“ (1996), „Науково-технічні
позначення“ (1988), „Типо- |