ЗАБУЗЬКИЙ ВАЛЬС

ЗАБУЗЬКИЙ  ВАЛЬС
На просторому лузі віддзеркалилось в Бузі
У садочках і квітах моє рідне село,
Воно зветься Забужжя, я люблю його дуже,
Бо мені від дитинства за колиску було.

Мені жити тут мило, в ньому люди щасливі,
Де покращують долю молоді парубки...
І дівчата в нас гожі на лебідоньок схожі,
Що прикрасою стали для моєї ріки.

Все Забужжя радіє, бо здійснилися мрії
Поколінь під’яремних, що страждали в віках,
І тепер наша воля, розірвавши окови,
Розцвіта як троянда в наших дужих руках.