ЛЕСІ УКРАЇНЦІ
*ЛЕСІ УКРАЇНЦІ
До стодвадцятип’ятиріччя.
Безсмертних дум незрівняна царице,
Любові й правди, зоре осяйна,
Творінь величних гомінка струна,
Вогнів досвітніх сяйво світлолице.
Нещадно ти долала все, що нице,
Озорювала темряву до дна.
Народу серце віддала сповна...
Сталила меч йому твердіший криці.
Бо в рабство впав, потрапив у негоду.
Ти наближала втрачену свободу.
І прагла, щоб позбувся він ярма.
Із ним журбу ділила і тривоги,
Хоч кинуто конвалію під ноги...
Несла угору камінь недарма.
|