БАЛАДА ПРО ПОВСТАНЦЯ

Палахтіло небо від пожежі,
Над гаями зіронька згасала,
Ворог пильно за повстанцем стежив,-
Вдарив постріл і бійця не стало.

У промінні сонця золотого
Воїн впав, та символ непокори
І душа повстанця молодого
Навкруг сонця сяють ореолом.

Сніг багрів, лилася кров юнача,
Танула в ній кривд людських крижина...
 Смерть героя материнським плачем
 Сколихнула смуток України.

За його жертовність - честь і слава,
Бо служив він вірно Україні,-
Йому мріялась своя держава,
Що як Фенікс встане на руїні.
Зашумів над хлопцем дуб високий,
Його кучері вітрець голубив,
Замість дзвонів - бій гримів жорсткий,-
УПА билась за Вітчизну любу.

Поховали поміж яворами
Свого друга юні побратими,
Біль скорботи ширився ярами
Від калини, що над ним цвістиме.

Гусли над могилою тумани.
Та до неї слалася стежина...
...Враз розпались вікові кайдани,
Перетлівши в муках України.

На могилі пам’ятник в вінцеві,
Явори до сонця тягнуть віти,
Сяє напис: - “МУЖНЬОМУ БОРЦЕВІ”,-
Його чин живі вінчають квіти.