109
*
Богдан БІЛИК, Марія ГАНІТКЕВИЧ, Маркіян КУЛЬЧИЦЬКИЙ
ПІСЛЯ
ЗАКРИТТЯ ГІМНАЗІЇ У 1944 р.
Весною 1944 року, коли німецько-большевицький фронт став
наближатися до Сокаля, дирекція гімназії вирішила припинити тут навчання, а
щоб нормально завершити навчальний рік, організовано філію Сокальської гімназії
у м. Белзі. Перед тим всім учням, які не могли з різних причин вчитися у
Белзькій філії, видано свідоцтва про закінчення відповідних класів. Навчання в
Белзі проводили деякі професори Сокальської гімназії, що мали змогу поїхати з
учнями, зокрема, І. Волощук, М. Дуліба, В. Олійник, І. Юрійчук та ін., а також
вчителі місцевої школи (Ю. Козак, о. М. Кохалевич, В. Процик). Директором
гімназії в Белзі був Василь Олійник. Подальша доля Сокальських гімназистів
складалася по-різному, часто трагічно.
У липні 1944 року, без особливих боїв, фронт перемістився
на захід, і німецького окупанта на Сокальщині замінив большевицький. Сокаль перетворився
в прикордонне місто, оскільки р. Буг знову, як у 1939 році, стала кордоном. Але
тепер вже не кордоном з Німеччиною, а кордоном між СРСР та Польщею. На
Сокальщині, як і на всіх теренах Західної України, посилилась боротьба народу
з большевицькими і польськими окупантами. Національно свідома молодь не
залишалася осторонь від цієї боротьби. Випускники гімназії 1942-1944 років, а
також значна частина гімназистів старших класів, були пов’язані з підпіллям і
опинилася в рядах УПА, юнацьких організаціях ОУН і в дивізії „Галичина“. Воєнна
хуртовина примусила майже половину випускників 1942-1944 рр. взятися за зброю.
Із 159 випускників гімназії, про яких вдалося зібрати дані, 49 осіб (31%) пішли
до лав УПА, а ЗО осіб опинилося в дивізії „Галичина“. З цих 79 молодих хлопців
та дівчат 28 загинуло в боях. А загально, із вказаних 159 випускників
Сокальської гімназії воєнного часу, у боротьбі з німецькими, большевицькими і
польськими окупантами в 40-х роках втратило життя понад 35 чол., тобто загинув
майже кожний четвертий. Попали в полон, або були заарештовані і засуджені до
різних термінів в концтаборах ще 30 чоловік, з них двоє — засуджено до кари
смерті. Це випускники гімназії 1944 року Володимир Харків, якого судили і
розстріляли поляки, та Євген Дацюк, якого поляки засудили до смерти, а потім
замінили покарання довічним ув’язненням.
Подальша доля 124-х випускників, що, правдоподібно,
залишилися живими, склалася по-різному. Значна частина (27 чол.) подалася на
Захід. В основному це випускники 1944 р., з яких на Заході кожний четвертий. Як
сьогодні відомо, переїхали в США — Роман Данилюк, Андрій Закрев- ський,
Мирослав Зелик, Роман Зінькевич, Роман Іванець, Володимир Клос, Ярослав
Микулович, Ірина Пашковська, Мирослава Ріпецька, Мирослава Сенів (малярка і
письменниця), Святослав Яцушко; в Канаду — Богдан Небожук, Євген Штендера; в
Німеччину — Василь Балда, Ярослав Войтович, Павло Мизюк; в Австралію — Платон
Гарасимчук; в Англію — |