108
*
Коли
Сокальщина стала прифронтовою смугою, гімназію переведено навесні 1944 р. до
Белза. Тут навчання проводилося у старовинному двоповерховому будинку XVII ст.
(руїни збереглися до сьогодні), який протягом десятиліть використовувався то
під монастир, то школу, відтак під магістрат, згодом знову школу (вселюдну,
торговельну, промислову) і нарешті під гімназію. Тут розташувалися аудиторії,
дирекція, кабінети. Вигін, який прилягав до будівлі з півдня, служив
спортивним майданчиком.
У
кожному класі (І—VII) навчалося по 20-25 учнів — вихідців з навколишніх сіл, з
Угнівщини, Равщини та Холмщини, а також зі Сокаля. Крім незручностей, що були
обумовлені відсутністю необхідних приміщень, обладнання та унаочнення, а також
гуртожитку, щоденно приєднувалися нові турботи і невигоди: постійне вимикання
електричного освітлення, як тільки сутеніло; вимога ідеального маскування при
освітленні свічками, каганцями чи гасовими лампами, що змушувало відмовитися
від їх застосування; обмежена можливість доїзду учнів потягами через їх
обтяження пораненими військовиками; нестача харчових продуктів через викуповування
їх і створення населенням запасів. Чимало учнів були задіяні в підпільній
діяльності, несли різноманітні організаційні навантаження.
В
таких умовах закінчувався 1943/44 навчальний рік. 29 червня 1944 р. після
ранкового Богослужіння, вручення учням свідоцтв і загальногімна- зійного та
покласного фотографування, учні роз’їхалися до своїх домашніх вогнищ, щоб
потім розпорошитися по всіх закутках світу.
Так закінчився черговий етап діяльности Сокальської
гімназії. |