** неофіційна сторінка про м.Сокаль і Сокальський район
Зробити сторіку домашньою
Перейти на головну  - www.sokal.lviv.ua  /Сокаль і Сокальщина/
контактипро нас, про проект
книга гостей
Фотогалерея

Минула доба за менше як 15 хвилин. м.Сокаль
Минула доба
за менше як 15 хвилин.
м.Сокаль


Відеокаталог

Нам цікаво знати:



Безкоштовні точки доступу до мережі інтернет від Інтернет та сервіс провайдер

МІНІСТЕРСТВО ДОХОДІВ І ЗБОРІВ УКРАЇНИ

Google


 
 

СОКАЛЬСЬКА ГІМНАЗІЯ Пропам’ятна книга

 Книги | Автори

СОКАЛЬСЬКА ГІМНАЗІЯ Пропам’ятна книга
Олег Романів

 

100

*

Щороку в березні Літературний гурток улаштовував Шевченківський концерт, до якого ми готувалися довгий час. Багато часу ми витрачали на проби співу нашого хору, що ним керував наш друг Ярослав Кнейчук, син місцевого дяка при церкві святих Петра і Павла. Наш Славко був дуже та­лановитим диригентом. Не знаю, чи мав він музичну освіту, але здогадую­ся, що він був самоуком, хоч і з феноменальними музичними здібностями та чудовим голосом. Крім того, Кнейчук був талановитим скрипалем, прекрасно грав на інших музичних інструментах. Закінчивши теологічні студії у Духовній семінарії у Перемишлі, він став парохом у містечку Белзець, недалеко від Томашова. У 1943 році загинув від рук польських бан­дитів. Після Кнейчука диригентом хору був Богдан Шилкевич.

Гімназійний хор у Сокалі складався з багатьох учнів-співаків, а соліс­том у ньому був мій найкращий друг Омелян Плешкевич, син о. Івана Плешкевича, довголітнього пароха с. Боратина. Всі сини о. Плешкевича були дуже музикальні, а було їх чотири: Мар’ян, Юрій, Омелян і Володи­мир. Репертуар нашого хору обіймав пісні українських композиторів старшої генерації, з-перед Першої світової війни, напр. Ізидора Воробке- вича та інших. У програмі академії на честь Т. Шевченка, крім хорових номерів, був звичайно виступ диригента нашого хору Ярослава Кнейчука із скрипковим соло. Учасником наших академій бував ще один українець — учень чоловічої семінарії у Сокалі (вихованець учителя С. Рейманського) Євген Курочка — родом з Нисмич. Навесні 1927 року він помер на діабет у молодому віці.

В діяльності нашого Літературного гуртка 1927 р. сталася подія, яку слід тут згадати. Учитель української мови, Степан Шах — опікун Літера­турного гуртка, за підшептом і апробатою директора гімназії Урбана Пшиправи, впровадив новий елемент у програму концерту на честь Т. Шевченка: доповідь про його життя і творчість мала бути виголошена польською мовою. Цей проект викликав серед учнів велике обурення. Хоч Шах узявся за цю справу з великим запалом і послідовністю, мав він вели­кі труднощі підшукати кандидата на промовця. Він просив мене написати доповідь і виступити в цій небажаній ролі. Коли я відмовився (хоча ми бу­ли в сердечних відносинах), він сам написав доповідь і доручив виголоси­ти її одному учневі з математично-природничого відділу 8-ї кляси. Так чи інакше, академія на честь Т. Шевченка того року відбулася у нашій гімна­зії з безпрецедентною доповіддю польською мовою. Початок промови пам’ятаю досі. Промовець почав її українською цитатою Шевченкової поеми „На вічну пам’ять Котляревському“.

Будеш, батьку, панувати,

Поки живуть люди;

Поки сонце з неба сяє,

Тебе не забудуть!

„Такspiewal wieszcz narodu ukrainskiego Taras Szewczenko...“ і далі чи­тав усе польською мовою. Його слова прогомоніли серед гробової тиші авдиторії, що заповнила гімнастичну залю по вінця.

 

RAM counter
додому
написати вебмайстру http://www.sokal.lviv.ua
Всі права застережено 2005
12:35, 7 грудня 2019 року
При передруці інформації у друкованому або електронному вигляді, посилання на Сокаль і Сокальщина обов'язкове.
Адміністрація порталу не несе відповідальності за зміст рекламних та інформаційних повідомлень і не завжди поділяє погляди авторів публіцистичних матеріалів
8-066-37-90-464