** неофіційна сторінка про м.Сокаль і Сокальський район
Зробити сторіку домашньою
Перейти на головну  - www.sokal.lviv.ua  /Сокаль і Сокальщина/
контактипро нас, про проект
книга гостей
Фотогалерея

Минула доба за менше як 15 хвилин. м.Сокаль
Минула доба
за менше як 15 хвилин.
м.Сокаль


Відеокаталог

Нам цікаво знати:



Безкоштовні точки доступу до мережі інтернет від Інтернет та сервіс провайдер

МІНІСТЕРСТВО ДОХОДІВ І ЗБОРІВ УКРАЇНИ

Google


 
 

СОКАЛЬСЬКА ГІМНАЗІЯ Пропам’ятна книга

 Книги | Автори

СОКАЛЬСЬКА ГІМНАЗІЯ Пропам’ятна книга
Олег Романів

 

99

*

у підпілля і далі проводив свою діяльність як у Львові, так і в інших містах Галичини вже в таємних формах.

Ще перед розпущенням Пласту Володимир Стефанишин створив у Сокалі курінь старших пластунів „Крилаті“. Членом цього куреня був теж сл. п. Петро Саноцький (родом із Тартакова), якого вбили поляки наприкінці Другої світової війни. Про Пласт у Сокалі згадує Василь Мак- симець у своєму спогаді, надрукованому в журналі „Пластовий Шлях“.

Літературний гурток

При Сокальській гімназії існувало товариство учнів п. н. „Літератур­ний гурток“, членами якого були майже всі учні-українці. Сходини гуртка відбувалися час від часу в неділю по св. Літургії, у будинку гімназії.

Завданням Літературного гуртка була самоосвітня праця членів у ді­лянці української історії й культури, та передовсім української літератури. Участь членів у сходинах була дуже велика. Можливо, помагало тут і те, що на сходини (за неписаним законом) запрошувано милих гостей — дів­чат із дівочої учительської семінарії. Чи не тому була така велика присутність?... Вона на сходинах гуртка вносила елемент різнорідности в монотонність гімназійного життя.

Літературний гурток репрезентував перед дирекцією гімназії голова то­вариства. Його праця полягала в тому, щоб підшукати серед учнів гімназії (очевидно, українців) доповідачів із самоосвітніми рефератами, провадити сходинами та бути модератором у дискусіях, що відбувалися по рефератах.

Головою Літературного гуртка, навесні 1924 року, був Софрон Колі- да, родом із с. Опільсько Сокальського повіту, мій сусід і великий прия­тель. Кожного дня він ходив пішки з дому своїх батьків до гімназії, міряю­чи своїми ногами 5 км дороги зі свого села до Сокаля. Цей стрункий, з гарним обличчям юнак, був дуже талановитий учень, один із найкращих у своїй клясі. Він був також виховником в українській бурсі на вулиці Шля­хетській, де і проживав в останні свої гімназійні роки. Тут він зустрів доньку о. д-ра Т. Вергуна, Марусю, і по закінченні студій у Богословській академії у Львові одружився з нею. Відомий як великий патріот і громадя­нин, він був парохом у с. Махнівці Турчанського повіту. Про це гарно на­писав Іван Смолій у книжці „У зеленому Підгір’ї“. Там і зустріла його смерть від рук червоних московських загарбників.

Головою Літературного гуртка в 1925/26 році був Теодор Комарчевський, мій приятель, уродженець Хороброва. Він також закінчив Бого­словську академію у Львові й одружився з донькою о. Кузенки Марійкою. Живе тепер у Польщі. Останній раз ми стрічалися з ним у селі Люблинець Новий, Любачівського повіту, де його тесть був парохом. У сусідньому се­лі, в Люблинці Старому, жили батьки моєї дружини; мій тесть був там ди­ректором школи. Наша зустріч пам’ятна тим, що в той час (осінь 1939 ро­ку) ми вперше побачили солдатів Червоної армії, які прийшли „визволя­ти“ братів-українців з польського „шляхетського ярма“.

 

 

RAM counter
додому
написати вебмайстру http://www.sokal.lviv.ua
Всі права застережено 2005
12:33, 12 грудня 2019 року
При передруці інформації у друкованому або електронному вигляді, посилання на Сокаль і Сокальщина обов'язкове.
Адміністрація порталу не несе відповідальності за зміст рекламних та інформаційних повідомлень і не завжди поділяє погляди авторів публіцистичних матеріалів
8-066-37-90-464